Як уряду України розбудувати державну політику у сфері е-торгівлі

Аналітичний документ

Як уряду України розбудувати державну політику у сфері е-торгівлі

Цей аналітичний документ підготовлено під егідою Української сторони Плат- форми громадянського суспільства Україна–ЄС за сприяння проекту «Громад- ська синергія», що фінансується Європейським Союзом та Міжнародним фондом «Відродження».

Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю авторського колективу і не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фон- ду «Відродження».

«Громадська синергія»

Проект «Громадська синергія» спрямований на посилення участі громадськості у впровадженні євроінтеграційних реформ в Україні шляхом розбудови інститу- ційної спроможності. Також проект «Громадська синергія» покликаний посилити діяльність Української сторони Платформи громадянського суспільства Украї- на–ЄС (УС ПГС) та Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. Проект фінансується Європейським Союзом і Міжнародним фондом «Відродження» та реалізується Європейською програм- ною ініціативою МФВ.

Українська сторона Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС

Українська сторона Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС (УС ПГС) є частиною Платформи громадянського суспільства Україна–ЄС — органу громад- ського контролю за виконанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, створе- ного у відповідності до ст. 469-470 Угоди. УС ПГС складається з 15 членів-пред- ставників різних секторів громадянського суспільства – громадських об’єднань, профспілок та організацій роботодавців, які затверджені Асамблеєю УС ПГС. УС ПГС спирається на роботу 6 тематичних робочих груп, які загалом налічують по- над 240 організацій-членів.

Робочі групи під егідою УС ПГС:

  1. «Політичний діалог, зовнішня та безпекова політика» 2. «Свобода, юстиція, права людини» 3. «Економічна співпраця, зона вільної торгівлі, транскордонне співробітництво» 4. «Зайнятість, соціальна політика, рівні можливості та здоров’я» 5. «Енергетика, транспорт, довкілля та зміна клімату» 6. «Наука та технології, інформаційне суспільство, освіта, навчання та молодь, культура і спорт»

Як уряду України розбудувати державну політику у сфері е-торгівлі

Аналітичний документ

АВТОРИ

Валентина Плескач, завідувач кафедри прикладних інформаційних систем факультету інфор- маційних технологій КНУ ім. Тараса Шевченка

Наталія Бородачова, віце-президент Всеукраїнської федерації споживачів «Пульс», директор ГО «Інститут споживчих програм»

Лілія Олексюк, голова Всеукраїнської асоціації «Інформаційна безпека та інформаційні техно- логії», координатор Робочої групи «Свобода, юстиція, права людини» Української сторони Плат- форми громадянського суспільства Україна-ЄС

Методологічний супровід — Р. Кобець та М. Кольцов

4

Список скорочень ………………………………………………………………………………………………………………………..6

Резюме ……………………………………………………………………………………………………………………………………………7

Вступ ……………………………………………………………………………………………………………………………………………….9

Тренди розвитку е-торгівлі …………………………………………………………………………………………………….. 14

Методологія ……………………………………………………………………………………………………………………………….. 15

Опис проблеми …………………………………………………………………………………………………………………………. 16

Кого та чим не задовольняє нинішня політика / стейкхолдери ………………………………………. 22

Джерела інформації …………………………………………………………………………………………………………………. 28

Додаток 1. Євроінтеграційні заходи щодо е-торгівлі ………………………………………………………… 30

Додаток 2. Система та механізми захисту прав споживачів в ЄС…………………………………….. 32

Додаток 3. Євроінтеграційні заходи в інтересах споживачів …………………………………………… 34

Додаток 4. Аналіз Закону «Про електронну комерцію» …………………………………………………….. 36

Додаток 5. Проект закону України «Про електронну торгівлю» ……………………………………… 42

Додаток 6. Перелік законів, до яких необхідно внести зміни ………………………………………….. 46

Додаток 7. Пропозиції щодо змін і доповнень до Закону України «Про захист прав споживачів» …………………………………………………………….. 48

5

6

Список скорочень

ЕКОСОК — Європейський економічний і соціальний комітет

ЄСВ — єдиний соціальний внесок

ЄСХ — Європейська соціальна хартія (переглянута)

ЄТС — Єдина тарифна сітка

ЗУ — Закон України

КМУ — Кабінет Міністрів України

МВФ — Міжнародний Валютний Фонд

МЗП — мінімальна заробітна плата

МЗС — Міністерство закордонних справ України

Мінекономрозвитку — Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

Мінсоцполітики — Міністерство соціальної політики України

Мінфін — Міністерство фінансів України

Мінюст — Міністерство юстиції України

МОП — Міжнародна організація праці

ПМ — прожитковий мінімум

р/р — рік до року

СЗП — середня заробітна плата

УС ПГС — Українська сторона Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС

ФПМ — фактичний розмір прожиткового мінімуму

ФПУ — Федерація профспілок України

ЦОВВ — центральний орган виконавчої влади

Резюме

Е

-комерція стає тенденції і — галузь, яка найшвидше зро- миттєво реагує на найостанніші та виклики завдяки застосуван- ню ІКТ і цифровим ринкам, тому потребує по- стійного моніторингу та заходів регулювання з боку державних органів.

Прогноз обсягів світового ринку е-комерції у 2017 р. — $1,9 трлн., а в 2019 р. — $2,3 тр- лн. Темпи зростання інтернет-користувачів — 7-8%[17] на рік. За даними іншого досліджен- ня[2], світовий ринок е-комерції зросте з $ 4,9 трлн. у 2015 р. до $ 8 трлн у 2020 р., осо- бливо у секторі е-банкінгу та е-торгівлі циф- ровими та фізичними товарами (послугами). Ці цифри свідчать про величезний потенці- ал е-торгівлі в цілому у світі та в Україні зо- крема.

Найбільша цінність мережі інтернет — анонім- ність, яка сприяла розвитку е-торгівлі до пев- них меж. Нині простежують тенденцію до іден- тифікації учасників відносин у сфері е-торгівлі з метою захисту прав споживачів і персональ- них даних. Такі зміни мають підвищити рівень довіри до учасників фінансових транзакцій.

Проте розвиток Big data (наборів інформації дуже великих розмірів, що традиційними спо- собами та підходами не можуть бути обробле- ні), ідентифікація споживачів має певні ризики — користувачі можуть стати ще незахищені- шими від легального використання їхніх пер- сональних та інших даних.

Зазначимо, що існують виклики у сфері е-тор- гівлі, зокрема:

визнання транскордонних електронних правочинів (комплексу прав і обов’язків сто- рін електронного правочину);

підтвердження наявності взаємовідносин у сфері е-торгівлі;

кіберзлочини;

шахрайства;

порушення захисту персональних та інших даних (збереження даних для маркетинго- вих цілей без попередження споживачів, надмірні строки зберігання даних провайде-

рами, надмірна чи недостатня ідентифікація осіб);

мультиканальність;

неналежна імплементація електронних по- слуг (у тому числі довірчих).

Вказані виклики спричинені, зокрема, суттєви- ми бар’єрами у розвитку е-торгівлі, до най- більших з яких можна віднести такі:

недосконале національне законодавство сфери е-комерції;

монополія великих онлайн-рітейлерів і тор- говельних мереж,

недовіра споживачів до е-торгівлі;

ризиковане інвестування у сферу е-торгів- лі у зв’язку з недостатнім правовим забезпе- ченням, економічною та політичною неста- більністю у країні тощо.

Важливий напрям економічного розвитку України — сфера електронної торгівлі — по- требує державного стимулювання. Це та- кож дозволить отримати додаткові над- ходження до Державного бюджету Укра- їни. Заходи стимулювання сфери е-торгів- лі мають охоплювати комплексне норматив- но-правове, організаційне та технологічне регулювання, а саме:

діяльність провайдерів телекомунікаційних послуг;

забезпечення, надання і реалізацію елек- тронних (у тому числі довірчих) послуг;

правила укладення електронних правочи- нів із системою запобіжників юридичного характеру, в тому числі отримання доказів укладення правочину (чеки), розрахунку за спожиті товари чи послуги;

можливість транскордонності е-сервісів;

захист прав споживачів;

система електронного оподаткування.

Інституційне, нормативно-правове, організа- ційне та технологічне регулювання можна за- безпечити такими способами (варіантами) з урахуванням моделей регулювання е-комер-

7

ції, зокрема європейської. Можливі кілька сце- наріїв розвитку е-торгівлі:

І. Залишити без змін чинну політику у сфері

е-торгівлі в Україні.

ІІ. Надати функцію формування та реалізації державної політики у сфері е-торгівлі Мі- ністерству економічного розвитку та тор- гівлі.

ІІІ. Створити під егідою Прем’єр-міністра спільно з Національним банком України та за участі усіх зацікавлених стейкхолде- рів міжвідомчу робочу групу для розробки Концепції розвитку е-торгівлі в Україні.

Оптимальним варіантом інституційного забез- печення розвитку е-торгівлі є другий з перелі- чених сценаріїв — надання функції формуван- ня та реалізації державної політики у цій сфері Міністерству економічного розвитку та торгівлі.

Транскордонне співробітництво потребує гло- бальних механізмів регулювання е-торгівлі та розроблення нових міжнародних конвенцій із питань е-комерції та е-торгівлі. З метою гармонізації національного та міжнародного законодавства в цій сфері необхідно створити робочу групу, проінвентаризувати нормативні акти України та привести їх у відповідність до Директиви 2000/31/ЄС Європейського парла- менту та Ради ЄС (Директива про електронну комерцію) від 8 червня 2000 року, з урахуван- ням взятих в Угоді з ЄС зобов’язань.

8

Авторами запропоновано також розробити Дорожню карту розвитку е-торгівлі в Україні у такому порядку:

  1. Експертний аналіз чинного законодавства України на предмет імплементації Директи- ви, огляд пропонованих підходів ЮНСІТРАЛ і підготовка деталізованого звіту щодо стану нормативно-правового регулювання у сфе- рі е-торгівлі та захисту прав споживачів.
  2. Створення робочої групи зацікавлених сто- рін (як державних, так і громадських, бізне- су, організацій захисту прав споживачів) і покрокового плану дій із чіткими строками.
  3. Аналіз розроблених проектів норматив- но-правових актів європейськими експер- тами (наприклад, ЕКОСОК).
  4. Адвокатування запропонованого підходу з використанням можливостей Української сторони Платформи громадянського су- спільства Україна-ЄС (УС ПГС).
  5. Внесення змін до законодавства (Додаток 6. Перелік законів, до яких необхідне вне- сення змін).
  6. Інформаційна кампанія на підтримку До-

рожньої карти.

Вступ

С

фера за народної визначенням електронної торгівлі Комісії (ЮНСІТРАЛ), комерції ООН із (е-комерції), права охоплює між-

електронні види діяльності у вигляді обро- блення, передачі інформації тощо через по- відомлення даних, що використовують у кон- тексті торговельної діяльності.[18]

При цьому торговельною діяльністю називають економічні відносини торговельного типу. Ці від- носини охоплюють угоди купівлі-продажу (обмі- ну, постачання тощо) товарів, робіт і послуг, у то- му числі факторинг; лізинг; інвестування; фінан- сування; банківські послуги; страхування тощо.

Електронна комерція (е-commerce) — це елек- тронна економічна діяльність, спрямована на реалізацію товарів і послуг із використанням інформаційно-комунікаційних технологій на основі мережевих взаємодій між покупцем і продавцем.

Бізнес-транзакції електронної комерції виріз- няють за їхніми цілями та природою. Згідно з міжнародним стандартом ISO/IEC 15944-1:2011 Information technology ‒ Business Operational View ‒ Part 1: Operational aspects of Open-edi for implementation, керівні правила бізнес-транзак- ції такі: може дозволити людині використовува-

ти один або декілька ідентифікаторів (напри- клад, одну з кількох різних кредитних або дебе- тових карток), або може вимагати від людини мати чи використовувати наперед визначений персональний ідентифікатор (приміром, особи- сту медичну картку, національну картку зі стра- хування здоров’я, паспорт, посвідчення водія тощо). Персональний ідентифікатор, який нада- ють для представлення особи в бізнес-транзак- ції, має бути «визнаний» іншою стороною біз- нес-транзакції. Кожна сторона транзакції може мати власні керівні правила для «визнання іден- тифікації особи». Посвідчення особи, яке визна- чає її ідентичність, має бути встановлено такою мірою, яка є достатньою для цілей бізнес-тран- закції. У бізнес-транзакції визнане посвідчення особи встановлюють або її взаємним визнан- ням і прийняттям, або зверненням до іденти- фікатора в схемі реєстрування відповідного ор- гану реєстрації (третя довірена сторона у цьому бізнес-процесі, аналог в Україні — центр серти- фікації ключів), внесенням чіткості та алгоритмі- зації сфери електронного документообігу, який використовують у підприємницькій діяльності для цілей е-торгівлі.

Як вище зазначено, нині спостерігають вели- чезний потенціал е-торгівлі в цілому світі та, зокрема, в Україні.

Малюнок 1 [1]

West Central South North East

European Reports

Reports include country profiles, trends & Infographics.

Reports contain countries:

  • Eastern: Rom, Rus, Ukr, a.o.
  • Western: BeNeLux, Fra, Ire, UK
  • Southern: Gre, It, Port, Spa, Turk, a.o.
  • Northern: Den, Est, Fin, Lat, Lith, Nor, Swe, a.o.
  • Central: Aus, CR, Germ, Hun, Pol, Swi, a.o.

818 million people live in Europe 564 million people use the Internet 331 million people are e-shoppers

Europe € 423.8 bn +14.3%

100%

70%

2,475 + jobs directly or indirectly via e-commerce 715,000+ estimated online businesses

EU28

4.0 bn+ € 368.7 bn +13.7%

number of parcels sent annually (f)

€ 208.1 bn € 106.5 bn € 47.2 bn € 38.4 bn € 23.4 bn

Ecommerce Europe

association data at a glance 2015

+13.3% +12.9% +15.4% +16.1% +24.6%

Ecommerce Europe www.Ecommerce-europe.eu

© Ecommerce Foundation (June 2015) www.Ecommercefoundation.org

Info: Info@Ecommerce-Europe.eu For reports: Research@Ecommerce-Europe.eu

Twitter: @Ecommerce_EU

Free download at: https://www.ecommerce-europe.eu/facts-figures/free-downloads

Positioning papers 1. e-Regulations 2. e-Privacy&Transparency 3. e-Payments 4. e-Identification & Trust

Services 5. e-logistics

17+ leading e-commerce associations

40%

GOMSEC

Global Online Measurement Standard B2C E-Commerce

Round Tables

Meetings in 8 European cities for e-commerce experts and invitees

9

До десятки лідерів ринків е-комерції, за да- ними ecommerce-europa.eu, входять: Китай, США, Велика Британія, Японія, Німеччина, Франція, Канада, Росія, Південна Корея, Ав-

стралія (малюнок 1). До лідерів сайтів е-ко- мерції входять: Amazon, Taobаo, Tmall, Alibaba, Flipkart, Snapdeal.

Таблиця 1

СТАТИСТИЧНІ ДАНІ ОГЛЯДУ РОЗВИТКУ Е-КОМЕРЦІЇ В УКРАЇНІ

2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016

Обсяг е-торгівлі в

0,40 0,60 0,55 0,73 1,10 1,59 2,37 3,24 4,44 5,65 Україні, млрд. дол. США

Ріст, рік до р. % 50 -8 34 50 45 49 37 37 27

Проникнення

0,6 0,7 1,0 1,1 1,3 1,6 2,3 2,9 3,8 4,5 е-торгівлі в Україні, %

Обсяг роздрібної торгівлі в Україні, млрд. грн.

Важливою тенденцією є те, що темпи зростан- ня розвинутих ринків спадають, тоді як значних темпів набирають південно- і східноєвропей- ські ринки. Серед усіх європейських країн Укра- їна посідає перше місце за зростанням у 2016

319 449 443 530 675 804 902 967 1025 1087

Обсяг роздрібної торгівлі в Україні, млрд. дол.США

63,2 85,2 56,9 66,8 84,7 99,5 105,5 111,8 118,5 125,6

Ріст, рік до р. % 35 -33 17 27 17 6 6 6 6

р. порівняно з попередніми роками із показ- ником приблизно 30-35%. Крім того, середній темп приросту з 2011р. по 2015 р. склав 37%, що є найвищим показником серед країн Схід- ної Європи.

Таблиця 2

СТАТИСТИЧНІ ДАНІ ПРОДАЖІВ ЗАВДЯКИ В2С МОДЕЛІ Е-КОМЕРЦІЇ ПРОТЯГОМ 2011-2016 рр.

B2C продажі шляхом електронної комерції у Східній Європі, 2011-2016 рр., млн. євро

2011 2012 2013 2014 2015 2016*

Середній приріст 2011- 2015,%

Росія 8 247 10 937 14 697 19 259 20 536 21 621 6,6% 26,2%

Румунія 600 800 1 040 1 200 1 490 1 786 24,2% 25,7%

Україна** 303 446 660 784 1 058 1 429 34,9% 37,2%

Болгарія 120 150 195 254 300 342 18,1% 25,8%

Інші 495 615 747 950 1 101 1 322 15,9% 22,2%

Загалом 9 766 12 948 17 339 22 446 24 486 26 500 9,1% 26,3%

Джерело: Ecommerce Foundation, AKIT, EWDN, UADM та Statista, 2016

Приріст 2014-2015,%

10

В Україні щорічно кількість електронних за- мовлень товарів зростає приблизно на 25- 30%, а товарообіг у гривні — на 40-60%, і, за прогнозами, обсяг ринку е-комерції має зро- стати. Зокрема, у 2016 р. обсяг ринку е-комер- ції склав 33,4 — 33,7 млрд. грн., у 2017 р. сягне 44 млрд. грн. Нині частка е-комерції в структу- рі роздрібної торгівлі України складає близько 2%, на противагу близько 12% у Німеччині, 13% — у США, 15% — у Великій Британії.

У 2013 р. обсяг ринку е-комерції України скла- дав $ 2 млрд.[15]

Особливо активно через мережу інтернет продають одяг, електроніку, книги та побуто- ву техніку. Набирає обертів і торгівля продук- тами харчування — більшість учасників ринку вважають саме цей сегмент найперспективні- шим на найближчі п’ять років.

За даними Ecommerce Foundation, глибина ін- тернет-проникнення в Україні — 49% (21,86 млн. інтернет-користувачів); за даними ЕМА, 44% — це зростання ринку e-комерції в 2017 р. (січень-червень 2017 р. порівняно з анало- гічним періодом 2016 року); за даними Gemius, 26% українців регулярно здійснюють покупки онлайн; за даними Нової пошти, саме 30% онлайн-покупців оплачують замовлення карт- кою на сайті, 25 % онлайн-покупців здійсню- ють покупки з мобільного пристрою (Admixer), або 26% — за даними УАДМ. Найбільш відві- дувані інтернет-магазини (показники трафіку за червень, SimilarWeb): Rozetka (43,98 млн.), Allo (7,15 млн.), Citrus (6,74 млн.), Makeup (5,24 млн.), Modnakasta (5,21 млн.). Сайти-лідери сфери електронної комерції станом на липень 2017: OLX (46,44%), Rozetka (38,06%), Prom.ua (29,8%) тощо.

Варто зазначити, що одним із видів е-комерції є електронна торгівля (е-торгівля).

Е-торгівля — це господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів, робіт і послуг дистанційним способом споживачу через вчинення електронних пра- вочинів із використанням інформаційно-ко- мунікаційних технологій (ІКТ) і систем. Інфра- структурні елементи е-торгівлі:

учасники (уряд, виробники, постачальники, ріелтори, продавці, покупці (споживачі);

електронні бізнес-процеси (маркетинг,

продаж, оплата, підтримка, виконання за- мовлення, логістика тощо);

мережі (корпоративні, інтернет, екстранет, інтранет тощо).

Системи е-торгівлі з’явилися у 1993 р. як ре- зультат зменшення вартості та підвищення продуктивності процесів торгівлі за рахунок використання програмно-апаратного забезпе- чення. Глобальна відкрита інформаційна інф- раструктура є основою розвитку систем е-тор- гівлі. За рахунок електронізації та цифровіза- ції ресурсів, інтеграції каналів поставок вартість продукції в різних галузях зменшилася. Стрім- ке зростання е-торгівлі зумовлене її високою ефективністю та низьким рівнем витрат.

До основних елементів інфраструктури систе- ми е-торгівлі належать:

спеціалізоване прикладне програмне за- безпечення;

система керування базами даних і засто- сунків;

телекомунікації та зв’язок; система безпеки купівлі-продажу товарів, послуг і робіт;

нормативно-правове забезпечення;

банківська система;

електронні платіжні системи;

електронна логістика та система доставки товарів і надання послуг;

фінансові інститути (брокерські компанії);

система оподаткування в мережі інтернет;

електронне ціноутворення на е-ринках;

е-маркетинг (банерна реклама);

веб-сервіси тощо.

За даними експертів е-торгівлі[36], товарообіг і кількість замовлень товарів у глобальній ме- режі інтернет щорічно збільшується на 25 %.

Щодо експорту продукції, вітчизняна е-тор- гівля має, зокрема, такі особливості: найбільш затребуваними серед зарубіжних країн ста- ли українські продукти харчування і напої, на другому місці — продукція сільського госпо- дарства, на третьому — дерево, пиломатеріа- ли, будматеріали тощо.

Експортним товаром, на який попит зростає найшвидше, стала українська пшениця; при-

11

міром, у 2015 р. було на 1200% більше заявок, ніж у 2014 році. Серед країн найбільший приріст кількості заявок на експорт пшениці з України в 2015 р. показали Німеччина та США.[3]

Основними чинниками зростання вітчизня- ної е-торгівлі є збільшення проникнення гло- бальної мережі інтернет і збільшення частки онлайн-покупців. За даними Світового банку, проникнення мережі інтернет в Україні щоріч- но підвищується в середньому на 5%. У 2015 р. цей показник склав 49%. Станом на лютий 2016 р. 63% домогосподарств в Україні під- ключено до інтернет-мережі. Регулярно, тоб- то раз на місяць, користуються мережею ін- тернет 62% сімей, при цьому частка покупців у режимі реального часу в роздрібній торгів- лі щорічно зростає в середньому на 4-5%. Це приблизно чверть населення України.

Нині всюди впроваджують системи багаторів- невої верифікації електронних платежів. При здійсненні покупки в глобальній мережі інтер- нет платіж за товар або послугу «заморожують» на рахунку банку, допоки покупець не підтвер- дить отримання товару. Це дозволяє зробити платежі в мережі більш безпечними, підвищити інтерес до покупок онлайн. Збільшення швид- кості мобільного інтернету може призвести до зростання е-покупок із телефонів і планшетів. Великі надії покладено на повсюдне впрова- дження 4G, яке має завершитися до 2020 р.

Технології е-торгівлі (веб-програмування та побудова сайтів, автентифікація, міжнародні стандарти та протоколи, автоматизовані сис- теми керування ресурсами, захист даних тощо) наразі дуже активно застосовують у нашій кра- їні. Основні гравці цього ринку подано на рис. 1.

Набули поширення е-купівлі на міжнародних е-майданчиках (e-Bay, Taobao, Amazon тощо). З ними виникла і низка проблемних питань, що потребують вирішення, зокрема:

місце укладання е-угоди;

підтвердження факту укладання е-угоди;

невідповідність веб-представництва поста- чальника (продавця);

повернення товарів, робіт і послуг, отрима- них дистанційним шляхом;

постгарантійне обслуговування товарів, ро- біт і послуг, отриманих через ІКТ;

12

інформаційна безпека фінансових даних споживачів;

використання міжнародних електронних платіжних систем;

гарантування законності угод;

оподаткування операцій в електронному вигляді;

захист прав споживачів;

захист даних (у тому числі персональних) тощо.

Відповідно до Угоди про асоціацію між Укра- їною та ЄС[33], Україна має виконати одне із зобов’язань та привести власне законодав- ство у відповідність до законодавства ЄС у сфері е-торгівлі (Додаток 1).

Викликами у сфері е-торгівлі є:

визнання транскордонних електронних правочинів (комплексу прав і обов’язків сто- рін електронного правочину);

підтвердження наявності взаємовідносин у сфері е-торгівлі;

кіберзлочини;

шахрайства,

порушення захисту персональних та інших даних (збереження даних для цілей марке- тингу без попередження споживачів, над- мірні строки зберігання даних провайдера- ми, надмірна чи недостатня ідентифікація осіб);

мультиканальність;

неналежна імплементація електронних сер- вісів (у тому числі довірчих).

Відомо кілька моделей е-торгівлі. Американ- ська модель передбачає практично повну від- мову держави від втручання у сферу е-тор- гівлі з метою максимізації вигоди від викори- стання економічного потенціалу мережі для економіки. В основі цієї моделі є прийнятий у 1998 р. на три роки білль «Про податкову сво- боду в інтернеті». Заслуговує на увагу дос- від США: так, уряд цієї держави рекоменду- вав встановити режим невтручання держави в електронний сегмент економіки та запро- вадити мораторій на оподаткування суб’єктів електронної комерції, а також обмежив юрис- дикцію Конгресу з міжнародної торгівлі, вста- новивши мораторій на накладення вимог що- до торгівлі у мережі інтернет. Сутність амери-

канської моделі регулювання е-торгівлі поля- гає у створенні інституційних умов для кон- центрації і пріоритетного розвитку її інфра- структури на території США. Тому найбільші е-майданчики (Amazon, eBay) і платіжні систе- ми знаходяться саме там. (Як приклад, PayPal — міжнародна електронна платіжна система, заснована у 1998 р., яка є способом розрахун- ків у мережі інтернет. Нині PayPal використо- вують понад 230 мільйонів людей у 190 краї- нах світу. PayPal виступає посередником між продавцем і покупцем, забезпечуючи найви- щу надійність оплати платіжними картками VISA, MasterCard, American Express та інших платіжних систем).

Китайська модель передбачає пріоритет ін- ституційного розвитку е-торгівлі як інстру- менту просування китайських товарів на зов- нішні ринки та розвитку інформаційної інф- раструктури в Китаї. Е-торгівлю розгляда- ють у Китаї не стільки як джерело податко- вих надходжень, скільки як стратегічно важ- ливий механізм стимулювання промислового виробництва. Саме тому в Китаї більшість ло- гістичних видів діяльності керовані органами державної влади чи жорстко контролюються ними.

Європейська модель передбачає тотальну регламентацію та реєстрацію суб’єктів е-тор- гівлі та їхніх угод. Прикладом такої діяльно- сті може слугувати введення провідними єв- ропейськими країнами (Німеччина, Франція і Швейцарія) загальнодоступного реєстру до- бросовісних продавців, зареєстрованих у по- даткових органах. На сайтах із товарними пропозиціями продавці зобов’язані вказувати ідентифікаційний номер своєї державної реє- страції.

Зазначимо, що європейська модель не зовсім виправдовує себе у сфері С2С (consumer-to- consumer, споживач для споживача), оскіль- ки через інституційні обмеження європейська торговельна інфраструктура не є світовим лі- дером в електронній комерції. Виграють в ос- новному великі традиційні товаровиробники та роздрібні торгові мережі за рахунок обме- ження зовнішньої конкуренції.

13

З

більшення сегменту мобільної комер- ції. Нині частка покупців цього сегмен- ту постійно збільшується. Сьогодні част- ка мобільних покупок сягає 15% в Україні і до 25% у розвинених країнах (США, Канада). Це означає, що якщо сьогодні магазин не оптимі- зовано під мобільні пристрої, то він втрачає до 25% покупців. Крім того, Google оголосив пра- вила в своєму алгоритмі, що передбачають меншу підтримку сайтів, не оптимізованих під мобільні пристрої. Ці тенденції виділили один з найсильніших 2015-2016 рр. трендів у сфе- рі електронної комерції, тобто m-комерцію. Це оптимізація під мобільні пристрої і викори- стання мобільних технологій на глибшому рів- ні, зокрема, геолокацію та інші цікаві ідеї.

Мультиканальність. Останнім часом цей тренд набирає особливої популярності в Укра- їні. Це покупка товару через різні точки входу, які не взаємодіють між собою (наприклад, тор- говельна точка, інтернет-майданчик, соціальні мережі, мобільний застосунок). А омніканаль- ність — інтеграція всіх каналів, що дає можли- вість користувачеві купити товар у будь-який зручний для нього спосіб. Традиційні види біз- несу стали відкривати інтернет-представни- цтва, а популярні інтернет-магазини — ство- рювати регіональні пункти видачі «офлайн», а в деяких випадках — навіть традиційні мага- зини. У найближчі кілька років бізнеси або пі- дуть шляхом мультиканальності, або поступо- во втрачатимуть конкурентоспроможність.

Big Data. Сьогодні майже всі найбільші мага- зини збирають і аналізують багато різних да- них про покупців. Тренд, швидше, полягає не у факті використання великих даних, а в по- силенні ролі цих даних. Їх стає все більше, а зв’язки між ними — все складнішими. Це най- цінніша інформація для маркетингу, та якщо коректно збирати та використовувати ці дані, то можна підвищити конверсію і середній чек у рази. Це і товарні рекомендації, і реклама, і загальна персоналізація.

Персоналізація. Є спеціальне програмне за- безпечення і різні сервіси для персоніфіка- ції, які можна інтегрувати в інтернет-магазин. Проте великі компанії переважно розробля- ють власні механізми персоналізації, адап- товані під конкретні вимоги стратегії інтер- нет-маркетингу. Звичайно, цей процес уні-

14

Тренди розвитку е-торгівлі

кальний для кожної компанії та вимагає бага- то часу на його створення і підтримання.

Інтеграція сторонніх е-сервісів і приклад- ного програмного забезпечення (ППЗ). Усе частіше регіональні інтернет-магазини інте- грують до свого сайту стороннє ППЗ. Це мо- жуть бути логістичні програми, складські, бух- галтерські програми. Вони дозволяють авто- матизувати багато бізнес-процесів, починаю- чи від доставки і закінчуючи веденням бухгал- терії, та оптимізувати сайт з урахуванням пер- сональних даних клієнтів. Таке ППЗ легко ку- пити і встановити, проте потрібен час на опти- мізацію стороннього ППЗ під потреби фірми.

Логістика. Для інтернет-магазинів питання доставки відіграє найважливішу роль. Швид- ка доставка за 1-2 дні в розвинених країнах — звична практика. Найближчими роками зав- дяки електронній комерції в Україні мають бу- ти налагоджені логістичні мережі, що дозво- лять доставити покупцю товар у найкоротший термін.

До 2020 р. інтелектуальні системи персоналі- зації, які використовують для розпізнавання намірів покупця, допоможуть цифровому біз- несу збільшити обсяг доходів. До 2018 р. по- над 50% сайтів електронної комерції інтегру- ють новітні технології для забезпечення якіс- ного досвіду покупок.

Поки що повністю автоматичні системи («за- мовлення товару + оплата + доставка») є тіль- ки у декількох компаній, а автоматична до- ставка роботами — тільки у світового гіганта Amazon; окремі компанії для цього використо- вують дрон-доставку. Автоматизація достав- ки інформаційних товарів і послуг існує скрізь, труднощі є з реальними товарами.

Ключовими тенденціями е-торгівлі є: зростання покупок через онлайн-канали; експансія американських і китайських грав- ців на європейський ринок, перехід від омні- канальності до інтегрованих багатофункціо- нальних платформ; зростання знань і впев- неності покупців; економіка sharing, зростан- ня інновацій у цій сфері; продовження сти- рання граней між онлайн та офлайн; товари стають технологічнішими; швидке зростан- ня 3D-принтингу.

П

редметом аналізу цього дослідження є процеси е-торгівлі (від дня опублікуван- ня Закону України «Про електронну ко- мерцію» 29.09.2015) у національній інформа- ційній інфраструктурі як частині глобальної ін- формаційної інфраструктури цифрової еконо- міки світу.

Для цілей цього дослідження використано системний підхід при розгляді питань щодо внесення змін до Закону України «Про елек- тронну комерцію» і комплексне регулювання процесів е-торгівлі. А саме здійснено:

аналіз Закону України «Про електронну ко- мерцію» щодо використання різних моде- лей е-комерції;

вивчення можливостей реалізації захисту прав споживачів, повернення товарів, іден- тифікації продавців і покупців, заборони нав’язування рекламної інформації, викори- стання персональних даних з іншою метою, ніж та, для якої їх збирали; їх відображення в законодавстві, відповідальність за хостинг, збереження даних, підтвердження електро- нних правочинів, їх наслідки, наявність/від- сутність чеків тощо.

Методологія

Цей документ не охоплює питання державних закупівель, електронних грошей, інвестуван- ня, фінансування, банківських послуг, стра- хування, угод про експлуатацію або концесії, спільних підприємств та інших форм промис- лового чи підприємницького співробітництва, перевезення товарів і пасажирів повітряним, морським, залізничним або автомобільним транспортом.

Джерела інформації, перелік норматив- но-правових документів подано у кінці доку- мента.

Обговорення варіантів вирішення вищевка- заних проблем у сфері е-торгівлі відбулося 24 березня 2017 р. за участі більшості представ- ників стейкхолдерів, зазначених у цьому до- кументі, у рамках Workshop: E-commerce у мі- сті Києві.

15

16

Опис проблеми

Г

оловною е-комерції витку є відсутність проблемою в Україні на органу, у даному розвитку що етапі відпові- сфери роз-

дає за формулювання і реалізацію держав- ної політики. Ознаками цього є:

розпорошеність повноважень регулювання сфери е-торгівлі між різними органами дер- жавної влади;

відсутність постійного моніторингу та коре- гування нормативно-правового регулюван- ня швидкоплинних процесів, зумовлених, зокрема, розвитком інформаційно-комуні- каційних технологій;

відсутність системного підходу до регулю- вання сфери е-комерції;

відсутність прийнятного статистичного об- ліку кількості, якості та структури розгляду скарг споживачів е-комерції, які потребують постійного нагляду і втручання держави.

Чинна модель регулювання торгівлі Мініс- терством економічного розвитку та торгівлі України, електронних сервісів — Державним агентством з питань електронного урядуван- ня, Держпродспоживслужби, діяльність якої скеровується міністром аграрної політики та продовольства України, не забезпечує ефек- тивного державного регулювання е-торгів- лі та захисту прав споживачів (наразі не охо- плена торгівля непродовольчими товарами). Наділення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини непритаманними йо- му функціями з формування та реалізації дер- жавної політики (функції виконавчої влади) у сфері захисту персональних даних та доступу до інформації, а також неможливість оскар- ження його рішень у суді не вирішує завдань щодо створення незалежного уповноважено- го органу з питань захисту персональних да- них, який забезпечував би належний рівень захисту таким даним та відповідав усім євро- пейським критеріям.

Питання державної політики щодо захисту прав споживачів необхідно розглядати тільки комплексно, враховуючи систему е-торгівлі.

Проблеми розвитку е-торгівлі набувають масштабності разом зі збільшенням викори- стання ІКТ у всіх сферах життя і потребують постійного моніторингу, контролю та регуляр-

ного перегляду законодавства у сфері е-ко- мерції та е-торгівлі.

Е-торгівля в інформаційному середовищі є транснаціональною та транскордонною, то- му що знаходиться не там, де розташовують- ся покупці, посередники та продавці, а там, де розташовується її торговельна інформаційна інфраструктура. Учасники е-торгівлі можуть легко мігрувати з однієї юрисдикції в іншу, тоді як е-майданчик прив’язано до місця реєстра- ції. З огляду на це є потреба в комплексному нормативно-правовому, організаційному та технологічному регулюванні:

діяльності провайдерів телекомунікаційних послуг;

забезпечення, надання і реалізації електро- нних (у тому числі довірчих) послуг;

правил укладення електронних правочи- нів із системою запобіжників юридичного характеру, в тому числі отримання доказів укладення правочину (чеки), розрахунку за спожиті товари чи послуги;

можливості транскордонності е-сервісів;

захисту прав споживачів;

системи е-оподаткування.

ОТЖЕ, ГОЛОВНИМИ БАР’ЄРАМИ РОЗВИТКУ Е-ТОРГІВЛІ Є:

недосконале національне законодавство;

недовіра споживачів до е-торгівлі;

монополія великих онлайн рітейлерів і тор- говельних мереж;

економічна та політична нестабільність у країні;

низька інформаційна та фінансова культу- ра тощо.

Наявна нормативно-правова база для е-по- купок є недосконалою, а тому потребує змін. Це зумовлено специфікою цього виду торгівлі: відсутністю паперової форми до- говору, підтвердження факту купівлі-про- дажу; у більшості випадків відсутня інформа- ція про юридичну (фізичну) особу, яка надає

послуги. Продавець і покупець спілкуються в електронній формі з використанням про- грамних засобів і мережі інтернет, без відпо- відної автентифікації та ідентифікації.

Електронний документ і підпис повинні нада- вати можливість підписувачу е-договору пере- вірити джерело даних, одержувач безпосеред- ньо має перевірити достовірність джерела да- них і встановити того, хто підписав ці дані; він має також перевірити достовірність (цілісність) даних (упевнитися, що вони не були змінені/ модифіковані під час передавання чи зберіган- ня, тобто що це є саме ті дані, які були підпи- сані). Така інформація щодо законності даних має надаватися стороною, яка підписала доку- мент, безпосередньо одержувачу через забез- печення достатньої кількості доказів.

Закони України «Про електронний цифровий підпис» та «Про електронні документи й елек- тронний документообіг» встановлюють ос- новні організаційно-правові засади електро- нного документообігу та використання елек- тронних документів із електронним цифровим підписом (ЕЦП), але ці закони мають бути також оновлені відповідно до Угоди з ЄС в частині пе- реходу від ЕЦП та електронного документа до повноцінного регулювання довірчих е-послуг.

Необхідно зазначити недосконалість у цілому, фрагментарність і колізійність згаданих норм, що є перешкодою для успішного функціонування е-торгівлі. Оскільки нормативна база є недостат- ньою, більшість правових питань, пов’язаних із угодами в мережі інтернет, на практиці регулюють у контексті конкретних комерційних договорів.

Від 29.09.2015 року в Україні набув чинності Закон «Про електронну комерцію»[22] (далі — закон), який варто було б назвати Законом «Про електронну торгівлю», тому що електро- нної комерції в повному сенсі в Україні немає.

Зазначеним законом передбачено, що дого- вори, укладені в електронній формі, прирівню- ють до договорів, укладених у письмовій фор- мі. Електронний договір підписують за допомо- гою електронного підпису, ЕЦП, електронно- го підпису з одноразовим ідентифікатором або аналогом власноручного підпису. Проте про- цедура підписання зазначеним законом не охоплена. Опис процедур допоміг би уникну-

ти ризиків визнання е-договору недійсним. Відсутність належного нормативного регулю- вання порядку використання електронного підпису чи ЕЦП несе потенційні ризики для сто- рін угод, укладених у режимі реального часу.

Законом не охоплено всі моделі е-торгівлі, що суттєво гальмує її розвиток в Україні.

Визначення більшості термінів предметної області е-комерції подано некоректно.

Законом не охоплено базові види е-сервісів, до них не віднесено абсолютну більшість е-сервісів міжнародної е-торгівлі, також не розкрито принципи правового регулювання у сфері е-торгівлі і не пов’язано їх з іншими між- народними актами законодавства у цій сфері.

Великим недоліком закону є відсутність принципу свободи договору (особливо що- до покупця), оскільки е-правочини «вчи- няються на основі відповідних пропозицій (оферт)». Дослідження сайтів найбільших е-торговців в Україні свідчить про відсутність основних положень договору, які мають бу- ти, а саме:

реквізити сторони договору;

технологія (порядок) укладення договору;

порядок створення та накладання електро- нних підписів сторонами договору;

можливість і порядок внесення змін до умов договору;

спосіб і порядок прийняття пропозиції укла- сти електронний договір (акцепту);

порядок обміну електронними повідомлен- нями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов’язань;

технічні засоби ідентифікації сторони;

порядок внесення змін до помилково від- правленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відси- лання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;

спосіб зберігання та пред’явлення електро- нних документів, повідомлень, іншої інфор-

17

18

мації в електронній формі та умови доступу до них;

умови виготовлення та отримання паперо- вих копій електронних документів;

можливість вибору мови під час укладання та виконання договору.

На більшості обстежених сайтів (для дослі- дження були визначені сайти компаній, вка- зані на рис.2) не розміщено інформацію щодо належності до тієї чи іншої юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, виникає про- блема визначення місця укладення е-до- говору. Особливо це питання зачіпає захист прав споживача, оскільки норма закону відси- лає до Закону України «Про захист прав спо- живача»[25] та прирівнює укладання е-дого- вору до «укладення договору поза торговель- ними або офісними приміщеннями», або «до- говору на відстані», тобто підкреслюється не- можливість його укладення за місцем знахо- дження юридичної особи. Вказане питання

набуває гостроти при оподаткуванні та поста- чанні товарів або послуг з інших країн — опе- рація може бути оподаткована двічі.

Положення закону характеризуються певною неузгодженістю між собою та певною мірою не враховують вимоги Закону України «Про за- хист персональних даних»24 і Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою оброб- кою персональних даних, ратифікованою За- коном України від 06.07.2010 No2438-VI.

Інші аспекти детально проаналізовані в До- датку 4.

У цифровому суспільстві така сфера електро- нної економічної діяльності, як е-комерція, по- требує високого індексу ІКТ, індексу інновацій та індексу освіти. Україна за цими показника- ми посідала у 2016 році 56 місце у світі.

Зарубіжний досвід інституціоналізації е-тор- гівлі, як зазначено вище, пропонує три основ-

Малюнок 2. Приналежність вітчизняного ринку е-комерції до компаній

ні моделі її регулювання: американську, китай- ську та європейську.

Але Україна, підписавши Угоду з ЄС, має за- стосовувати європейську модель інституцій- ного регулювання в сфері е-торгівлі.

У рамках розвитку внутрішнього законодав- ства України дороговказом визначено нор- мативно-правові акти Європейського Сою- зу. Глава 20 «Захист прав споживачів» Угоди про асоціацію України з ЄС містить у статті 417 посилання на вказану в додатках Директиву 97/7/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС «Про захист прав споживачів в дистанційних контрактах» від 20 травня 1997 р. (далі — Ди- ректива).

Впровадження положень цієї Директиви у вітчизняне законодавство передбачено Планом заходів для імплементації Угоди з ЄС на 2014-2017 роки (No 847-р від 17.09.2014) з визначенням строку виконання — сер- пень 2017 р. Враховуючи те, що це урядо- ве розпорядження залишилося невикона- ним, а заплановані ним строки спливли, Ка- бінет Міністрів України прийняв Постано- ву від 21.05.2015 No447 «Питання проведен- ня планування, моніторингу та оцінки ре- зультативності виконання Угоди про асоціа- цію між Україною, з однієї сторони, та Євро- пейським Союзом, Європейським співтова- риством з атомної енергії та їхніми держа- вами-членами, з іншої сторони». Порядок та терміни запровадження Директиви 97/7/ЄС, як і інших директив, згідно з Угодою, поста- новою не визначено.

Формування та реалізацію політики ЄС з пи- тань захисту прав споживачів здійснює Євро- пейська Комісія (Додаток 2).

Продаж товарів через засоби дистанційно- го зв’язку є різновидом е-торгівлі. Специфіка цього виду продажу полягає в неможливості для покупця ознайомитися з товаром до йо- го безпосереднього отримання.

16 березня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову No 231 «Про затверджен- ня переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в ці- лях застосування реєстраторів розрахункових операцій».

Цією постановою затверджено перелік тех- нічно складних побутових товарів, які підляга- ють гарантійному обслуговуванню та реаліза- ція яких, в тому числі через е-торгівлю, має здійснюватися винятково із використанням реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) та видачею споживачу фіскального че- ку в усіх випадках сплати за товар готівкою. Фіскальний чек є офіційним підтвердженням факту покупки та гарантує дотримання закон- них прав споживача, а у випадку втрати чеку права споживача гарантуються через фікса- цію факту покупки у відповідних реєстрах.

Прийняття Кабінетом Міністрів вказаної По- станови має стати потужним засобом виве- дення з тіні ринку побутової техніки та елек- троніки в Україні і забезпечити багатомільйон- ні надходження митних і податкових платежів до Державного бюджету України. А виконання суб’єктами господарювання вимог постанови забезпечить споживачеві можливість іденти- фікації продавця для подальшого захисту сво- їх прав у відповідних державних органах.

Найпоширеніші порушення прав споживачів у сфері е-торгівлі:

відсутність ідентифікації продавців;

ненадання споживачеві доступної, повної, достовірної та своєчасної інформації про то- вари, роботи та послуги (далі — покупки);

неможливість для споживача перевірити якість покупки;

труднощі у врегулюванні спорів е-торгівлі;

відсутність невідворотності покарання не- добросовісного продавця;

відсутність/недостатність гарантій спожива- чам тощо.

Продавець зобов’язаний до укладання е-до- говору надати споживачу таку інформацію:

про споживчі властивості покупки;

реквізити виробника;

місцезнаходження продавця та наймену- вання його фірми;

умови придбання та доставки товару;

ціну/тарифи та їхню незмінність протягом визначеного часу;

строк служби і термін придатності;

19

20

гарантійний строк;

мінімальний строк дії договору у випадку, як- що договори на постачання продукції чи по- слуг виконуються постійно чи періодично (за необхідності).

Споживачам е-торгівлі в Україні потріб- ні прості, чіткі та зрозумілі процедури вза- ємодії в єдиному інформаційному просторі е-торгівлі, які діють на ринку ЄС, зокрема:

гарантії;

позитивний імідж суб’єкта підприємниць- кої діяльності;

електронна взаємодія учасників е-торгівлі;

комплексний підхід;

взаємодія е-сервісів;

впровадження процесів е-логістики на рівні розвинутих країн;

регулярне анкетування споживачів тощо.

Подання та розгляд скарг/звернень є пра- вом споживача для відновлення його закон- них прав. Споживач також має право на відпо- відні компенсації незалежно від форми тор- гівлі. У всіх випадках з’ясування спірних ситуа- цій споживачеві необхідно мати відповідні до- кументи та зберігати їх як доказову базу. За- коном України «Про захист прав споживачів» визначено, що докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій елек- тронних повідомлень, вважаються письмови- ми доказами, які можна використовувати в су- ді. Директива 97/7/ЄС «Про захист прав спо- живачів у дистанційних контрактах» зазна- чає, що враховуючи те, що при використанні ІКТ споживач не керує засобами зв’язку, слід забезпечити перекладання тягаря доведення доказів на постачальника (Додаток 7).

Споживач має право на судовий захист своїх прав для вирішення спорів на внутрішньому ринку е-торгівлі та позасудовий захист. Спо- живачі віддають перевагу альтернативним/ досудовим/позасудовим засобам захисту своїх прав, керуючись економічними інтере- сами та можливістю швидшого врегулюван- ня спору.

Директива 97/7/ЄС [8] рекомендує розвива- ти певні ініціативи з просування позасудових механізмів, внесення об’єктивних критері-

їв для забезпечення надійності цих процедур і внесення положень, необхідних для вико- ристання стандартизованих форм подання скарг. Споживачам важливо знати, що у ви- падку спірних ситуацій тягар доведення пра- воти покладається на продавця.

Пропозиції щодо змін і доповнень Закону України «Про захист прав споживачів» нада- но в Додатку 7.

ПРАВОВА ПРОСВІТА СПОЖИВАЧІВ Е-ТОРГІВЛІ

В інтересах ефективного державного захисту прав споживачів у е-торгівлі важливо поши- рювати та пояснювати інформацію про меха- нізми цього захисту. Поінформованість допо- магає споживачу розуміти власну відповідаль- ність за свої рішення та вибір на ринку.

Світовий досвід свідчить, що знання національ- ного законодавства про захист прав спожива- чів стає основою та ефективним інструментом у вирішенні спірних питань споживача навіть поза межами внутрішнього ринку, оскільки го- ловні права споживачів є визнаними в усьому світі, а національні закони на захист прав спо- живачів у різних країнах значною мірою є по- дібними. Директива 97/7/ЄС наголошує на важ- ливості встановлення єдиних правил у сфері ІКТ. Для споживачів е-торгівля набуватиме все більшого значення, тому необхідно вжити від- повідних заходів для консолідації внутрішнього законодавства з вимогами ЄС.

Електронна комерція як складова електро- нного бізнесу знаходиться в Україні на ета- пі формування та набуває все більшого зна- чення в умовах глобалізаційних перетворень, проте існують певні перешкоди, насамперед недостатня доступність мережі інтернет для всіх регіонів держави. Утім стрімкий розвиток ІКТ забезпечує значні темпи зростання обся- гів електронної комерції, і вітчизняні економі- сти передбачають, що з кожним роком вона посідатиме все більш значне місце в економі- ці України.

Електронна комерція — це вид економічної діяльності, сутність якої полягає у здійснен- ні різноманітних господарських операцій між

суб’єктами комерційної діяльності у віртуаль- ному просторі, тобто із застосуванням мережі інтернет та інших можливостей. Не всі суб’єк- ти електронного ринку розуміють його ключо- ві переваги та недоліки, що може призвести до значних фінансових втрат. Тому виділимо найвагоміші переваги та недоліки е-комерції для суб’єктів електронного ринку.

ПЕРЕВАГИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

1) для споживача: зниження ціни на товари чи послуги під час взаємодії з продавцем; зменшення часу на вибір товару та здійс- нення покупки; вільний і глобальний до- ступ до міжнародних ринків збуту; оптимі- зація товарних потоків, звільнення від по- середників; можливість створення товару чи послуги зі специфічними конфігураціями (персоніфікація товару) чи за власними по- требами;

2) для виробника (продавця): розвиток кон- курентного середовища та нових каналів збу- ту; економія на витратах, пов’язаних з утри- манням працівників, офісу, складу; глобаль- на присутність на всіх ринках збуту; ефектив- на пряма та оперативна взаємодія з кінцевим споживачем;

3) для бізнес-конкурентів: вільний доступ до ціноутворення; зниження собівартості това- рів і послуг через економію витрат під час об- слуговування споживачів; поінформованість про потреби споживачів, можливість аналізу середовища;

4) для держави: зацікавленість у розвитку електронної комерції задля досконалого біз- нес-аналізу та здійснення маркетингових до- сліджень; використання механізмів детінізації е-торгівлі, розвиток інноваційних бізнес-мо- делей е-комерції; економіка країни зможе перейти на вищий рівень завдяки розвитку електронної комерції та використанню ІК.

21

НЕДОЛІКИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

1) для споживача: низький порівняно з розви- неними державами ступінь проникності ме- режі інтернет (особливо у регіонах); високий ступінь недовіри до виробників щодо якості та безпечності, адже всі контакти відбувають- ся опосередковано; обмежені можливості ви- користовувати міжнародні системи електро- нних платежів; недосконала законодавча ба- за регулювання захисту прав споживачів у сфері е-торгівлі;

2) для виробника (продавця): виникнення труднощів щодо захисту авторських прав та інтелектуальної власності; неохопленою за- лишається частина населення у регіонах; не- достатня поінформованість покупців щодо товарів або послуг; вільний доступ до особли- вих характеристик товарів; жорстка конкурен- ція, в т.ч. міжнародна; значні ризики під час обрання цінової стратегії;

3) для держави: розвиток тіньового бізне- су; розбіжності державного законодавства з міжнародним; недосконале законодавче регулювання бізнес-процесів через швид- кі темпи розвитку електронної комерції та ін- ші чинники; знищення ланки торгових посе- редників.

НЕ ЗАДОВОЛЬНЯЄ:

споживачів — відсутність фіскальних чеків, угод (особливо електронних), які можуть бу- ти доказовою базою для суду, використання персональних даних без згоди, відсутність ідентифікації продавців і посередників;

постачальників товарів (поштові сервіси) — відсутність механізмів для розрахунків у електронному вигляді, що спричиняє вико- ристання сумнівних підходів до доставки;

інших можливих суб’єктів е-торгівлі, діяль- ність яких законодавство України не регу- лює (в законодавстві врегульовано лише два питання — маркетинг і використання як основного виду правочину — оферта);

22

Кого та чим не задовольняє нинішня політика / стейкхолдери

Міністерство юстиції України — не врегульо- ване питання використання електронних довірчих послуг як складової е-торгівлі;

Національний банк України, Національну ко- місію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацком- фінпослуг), Національну комісію, що здійс- нює державне регулювання у сфері зв`яз- ку та інформатизації, (НКРЗІ) — кожен у своїй сфері регулює частково (фрагментарно) за- хист прав споживачів; немає єдиної системи захисту прав споживачів;

Міністерство економічного розвитку та тор- гівлі — відсутність повноважень щодо захи- сту прав споживачів, при цьому є повнова- ження щодо регулювання торгівлі, але пов- новаження щодо е-торгівлі не визначено;

Уповноваженого Верховної Ради Украї- ни з прав людини — відсутність інституцій- них (в тому числі технологічних) механізмів для створення дієвої системи захисту персо- нальних даних у цій сфері;

юридичних осіб — неможливість доведен- ня в суді факту укладення електронних пра- вочинів;

постачальників електронних довірчих по- слуг — невдоволення постійним намаган- ням спростити ідентифікації сторін право- чинів і недостатнім використанням механіз- мів, передбачених системою надання елек- тронних довірчих послуг.

ЗАДОВОЛЬНЯЄ — рекламні (маркетинго- ві) компанії, які мають повну безкарність у процесі збирання, обробки та продажу пер- сональних даних користувачів електронних сервісів, відсутність нормативного регулю- вання діяльності таких компаній у цьому процесі.

ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

Уряд має сприяти ефективнішому функціону- ванню електронної торгівлі. З цією метою слід вжити таких заходів:

створення спеціалізованого порталу для на- дання консультацій щодо особливостей та переваг ведення е-торгівлі;

надання визначених податкових пільг або зменшення ставки оподаткування (зокрема ПДВ) для учасників е-торгівлі;

послаблення адміністративного тиску на учасників е-торгівлі, враховуючи норми За- кону України «Про внесення змін до дея- ких законодавчих актів щодо забезпечен- ня дотримання прав учасників криміналь- ного провадження та інших осіб правоохо- ронними органами під час здійснення досу- дового розслідування» від 16.11.2017 року, а також загальну тенденцію щодо лібераліза- ції умов ведення підприємницької діяльності в Україні;

надання технічної, науково-технічної чи технологічної допомоги суб’єктам ведення е-торгівлі;

створення системи інформаційного забез- печення, навчання і перепідготовки кадрів у сфері е-торгівлі, нормативної бази тощо;

створення цільових фондів фінансування з державного і місцевого бюджетів на під- тримку структур е-торгівлі.

Важливим інституційним органом у сфері е-торгівлі має стати МЕРТ, до завдань якого необхідно додати забезпечення формування та реалізацію:

державної політики у сфері розвитку торго- вельного підприємництва сфери онлайн;

політики інтеграції національної економіки у світову економіку, насамперед ЄС, співробіт- ництва із СОТ;

державної політики у сфері захисту прав споживачів, зокрема, в е-торгівлі;

політики з контролю за цінами; повноцінно- го використання міжнародних електронних платіжних систем і е-грошей, створення системи захисту персональних даних, сис- теми кіберзахисту фінансових даних, про-

ведення кампаній просвіти споживачів, які здійснюють покупки через інтернет.

Крім того, необхідними кроками до забезпе- чення належного функціонування електро- нної торгівлі в Україні є: створення правових механізмів вирішення спорів, у тому числі су- дових, які виникають у зв’язку з купівлею/про- дажем у мережі інтернет; механізмів інтеро- перабельності електронних платіжних сис- тем різних країн світу; забезпечення взаємодії міжнародних логістичних систем; створення механізмів процесу повернення та обміну то- варів/послуг, придбаних через інтернет тощо.

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ Е-ТОРГІВЛІ МАЄ ВИРІШИТИ ТАКІ ПИТАННЯ:

забезпечення діяльності провайдерів теле- комунікаційних послуг;

забезпечення, надання і реалізації електро- нних (у тому числі довірчих) послуг;

правил укладення електронних правочи- нів із системою запобіжників юридичного характеру, в тому числі отримання доказів укладення правочину (чеки), розрахунку за спожиті товари чи послуги;

можливості транскордонності е-сервісів і на- дання послуг торгівлі онлайн;

захисту прав споживачів;

системи е-оподаткування;

реалізації технічно складних побутових то- варів винятково із використанням реєстра- торів розрахункових операцій (РРО) при оп- латі готівкою.

Необхідна цілеспрямована державна по- літика з розвитку е-торгівлі (оформле- на у вигляді Стратегії), яка має стати од- ним зі стратегічних напрямків економіч- ного розвитку країни та споживчого рин- ку. Формування такої політики потребує насамперед доопрацювання законодав- чої бази, а саме:

23

Закону України «Про електронну комерцію» (див. Додаток 6), а саме:

чітко визначити терміносистему е-торгівлі (в тому числі термін «споживач е-торгівлі», «електронний магазин», «електронна по- слуга», «мобільна комерція» тощо);

врегулювати процедури/механізми захисту персональних даних, які умови має створити суб’єкт електронної комерції для захисту таких даних, а також правові підстави для викори- стання (розповсюдження) даних споживачів;

врегулювати механізми захисту прав спо- живачів;

врегулювати механізми надання електронних сервісів е-торгівлі (вибору товарів/послуг, за- мовлення, оплати, доставки, гарантійного та постгарантійного обслуговування тощо);

визначити порядок використання ідентифі- каторів для цілей е-торгівлі;

впровадити всі моделі е-торгівлі, зокрема «дер- жавна установа — державна установа» (мо- дель G2G); G і B — «державна установа — біз- нес-структура» (модель G2B); G і С — «держав- на установа — споживач» (модель G2C); C і C — «споживач — споживач» (модель С2С); G і В — «державна установа — підприємницька струк- тура» (модель G2B), E і В — «працівник — під- приємницька структура» (модель Е2B) тощо.

Закону України «Про захист прав споживачів» (Додаток 7), а саме:

врегулювати та узгодити поняття укладення договору «поза торговельними чи офісни- ми приміщеннями» та «на відстані» в рам- ках статей закону 12 та 13, а також поняття «дистанційний зв’язок», визначений Дирек- тивою 97/7/ЄС;

визначити процедури/механізми розгляду скарг споживачів у сфері е-торгівлі згідно з вимогами Директиви 97/7/ЄС;

врегулювати механізми захисту прав спо- живачів.

Крім того, розвиток сфери е-торгівлі потребує розроблення та ухвалення законопроектів (не є предметом даного дослідження) щодо:

24

забезпечення діяльності провайдерів електронних послуг з обов’язковими ви- могами до захисту прав споживачів;

забезпечення, надання і реалізації елек- тронних (у тому числі довірчих) послуг і можливості транскордонності е-сервісів у частині визнання транскордонних сервісів;

механізмів системи е-оподаткування та її контролю шляхом визначення терміно- логії, складових системи, їх взаємодії з оффлайн-оподаткуванням.

На рівні уряду необхідно розробити документ з визначення концептуальних засад розвитку е-торгівлі (Стратегія чи Концепція), узгоджений з державною політикою у сфері захисту прав споживачів, а також стимулювати бізнес че- рез просування різних моделей е-торгівлі, у т.ч. В2В, B2G (наприклад, зменшене ПДВ — 15%).

На рівні Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції недостатньо нала- годжена діяльність з інформування суспільства про обов’язки України в рамках Угоди про асо- ціацію з ЄС та про стан їх виконання в контексті імплементації Директиви 2000/31/ЄС «Про елек- тронну комерцію» та Директиви 97/7/ЄС «Про захист прав споживачів у дистанційних контрак- тах». Це призводить до неякісних, несистемних, фрагментарних управлінських рішень.

Є потреба у запровадженні систематичного моніторингу (щопіврічного, щорічного) стану захисту прав споживачів у сфері е-торгівлі за показниками:

кількість е-покупок (договорів купівлі-про- дажу), здійснених споживачами в певний період часу;

кількість скарг споживачів до громадських об’єднань щодо порушення їхніх спожив- чих прав (на прикладі всеукраїнських орга- нізацій споживачів);

кількість таких скарг споживачів до Дер- жпродспоживслужби;

частка скарг споживачів на е-покупки/е-по- слуги в загальній структурі звернень спожи- вачів за захистом їхніх законних прав (від- повідно, в громадських об’єднаннях та Дер- жпродспоживслужбі);

кількість скарг, вирішених на користь спо- живача;

розмір компенсацій, які отримали спожива- чі, зокрема, відшкодування матеріальної та моральної шкоди;

розмір відповідальності порушників законо- давства та прав споживачів (у форматі по- вернення товару та сплачених споживачем коштів, у досудовому та/чи судовому роз- гляді скарг тощо).

Як необхідний додатковий захід також вба- чається створення органу з питань захисту персональних даних, який забезпечить на- лежний державний контроль у цій сфері.

ВАРІАНТИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ:

Інституційно ці питання можна забезпечити такими способами (варіантами):

Залишити без змін.

Надати функцію формування та реалізації державної політики у сфері е-торгівлі Мі- ністерству економічного розвитку та тор- гівлі.

Створити під егідою Прем’єр-міністра спільно з Національним банком України міжвідомчу робочу групу.

Таблиця 3

ВАРІАНТИ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СФЕРИ Е-ТОРГІВЛІ

Залишити без змін повноваження органів влади, що формують пев- ні сфери е-торгівлі

Надати функцію формування та реалі- зації державної політики у сфері е-тор- гівлі Міністерству економічного роз- витку та торгівлі

Створити під егідою першого ві- це-прем’єр-міністра спільно з Націо- нальним банком України міжвідом- чу робочу групу

Заходи

— Внести зміни до Законів України «Про електронну комерцію» та «Про захист прав споживачів» відповідно до плану імплементації Директиви 2000/31/ЄС «Про електронну комерцію» та Дирек- тиви 97/7/ЄС «Про захист прав спожи- вачів у дистанційних контрактах», ін- ших нормативних актів (згідно з Додат- ками 5 та 7).

До Положення про Міністерство еко- номічного розвитку і торгівлі внести зміни, виклавши в такій редакції під- пункт 200 пункту 4: «бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері інформатизації, роз- витку електронного урядування, елек- тронної торгівлі, електронного бізне- су, побудови сучасного інформаційно- го суспільства в державі, забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, впровадження сучасних ін- формаційно-комунікаційних техноло- гій, створення системи національних інформаційних ресурсів».

Під егідою першого ві- це-прем’єр-міністра спільно з Наці- ональним банком України створи- ти міжвідомчу робочу групу із за- лученням усіх зацікавлених сторін (стейкхолдерів), яка розробить план імплементації державної політики у сфері розвитку е-торгівлі, що охо- плює розроблення:

нормативного забезпечення;

методів підготовки кадрового за- безпечення;

механізмів постійного фінансово- го забезпечення;

інфраструктури е-торгівлі;

порядку погодження із зацікавле- ними сторонами;

регламентів і гармонізації міжна- родних стандартів е-торгівлі.

Тобто заходи з розробки дорож- ньої карти реформ у сфері е-тор- гівлі з урахуванням взятих, згідно з Угодою з ЄС, зобов’язань із чіткими строками виконання.

25

26

Переваги

У короткостроковій перспективі най- більші вигоди мають представники бізнесу у сфері е-торгівлі, для яких відсутність належного контролю та єдиного центру прийняття рішень означає можливість працювати у не заборонений законом спосіб. Тобто бізнес розвиватиметься саморегу- люючим шляхом.

Міжвідомча робоча група за участі експертів, громадських організацій та широкого кола залучених осіб з боку бізнесу є демократичним варі- антом формування державної полі- тики. Думка учасників може бути по- чута усіма зацікавленими сторона- ми, широкий і конструктивний діа- лог сприятиме виробленню вива- жених політичних кроків.

Запропонований авторами план дій може бути прийнятий за основу.

Недоліки

Споживачі е-торгівлі самотужки ви- рішуватимуть свої проблеми що- до повернення товару неналежної якості, гарантійного та постгаран- тійного обслуговування, повернен- ня грошей, використання ненадій- них чи незахищених платіжних ін- струментів і систем. Споживачі не зможуть убезпечити себе від ризи- ків шахрайства, особливо при отри- манні транскордонних сервісів. Тоб- то споживач залишається сам-на- сам із проблемами та відсутністю державного регулювання.

Більшість моделей е-торгівлі зали- шаються поза законодавчим регу- люванням.

У довгостроковій перспективі від- сутність законних методів впливу на бізнес і, як результат, відсутність до- віри може загальмувати такий вид діяльності, як е-торгівля, включаю- чи важливий її аспект — втрату кон- курентоспроможності численних представників вітчизняного бізнесу.

Політика держави у сфері е-торгівлі стає більш централізованою, для спо- живачів зрозумілою, а для держав- них органів -прогнозованою. Мінеко- номрозвитку може бути членом між- народних організацій, які регулюють сферу е-торгівлі, та стати суб’єктом міжнародної політики у цій сфері.

Залишаються повноваження у сфері

Цей сценарій є малореалістичним е-торгівлі, які не можуть бути переда-

через відсутність на сьогодні: ні Міністерству економічного розвит- ку та торгівлі, але прямо впливають на

політичної волі вищого керівни- неї, а саме формування та реалізація

цтва держави, політики щодо:

реального фінансування розвит- довірчих сервісів;

ку сфери е-торгівлі,

електронних телекомунікацій;

кваліфікованих фахівців і експер- тів у сфері е-торгівлі, функції контролю захисту персо- нальних даних;

економічних передумов для ін- вестування проектів е-торгівлі, нагляд та контроль у сфері захисту інформації;

стабільної політичної обстановки.

фіскальна політика.

Головним недоліком таких робочих груп є практика включення до них перших осіб відомств, що мають формувати політику, або постійне відтермінування засідань.

Якщо міжвідомча група матиме учасників на рівні нижче заступни- ка міністра, ймовірність прийняття рішення, виробленого спеціаліста- ми, може бути знівельована на ви- щому рівні.

За результати проведеного аналізу автори да- ного документу дійшли висновку, що опти- мальним варіантом інституційного забезпе- чення розвитку е-торгівлі в Україні є надання функції формування та реалізації державної політики у цій сфері Міністерству економічно- го розвитку та торгівлі.

Дорожню карту розвитку е-торгівлі в Україні необхідно розробити у такому порядку:

  1. Експертний аналіз чинного законодавства України на предмет імплементації Директи- ви, огляд пропонованих підходів ЮНСІТРАЛ та підготовка детального звіту щодо стану нормативно-правового регулювання у сфері е-торгівлі та захисту прав споживачів.
  2. Створення міжвідомчої робочої групи за- цікавлених сторін (як державних, так і громад- ських, бізнесу, організацій захисту прав спо-

живачів) і покрокового плану дій із чіткими строками.

  1. Аналіз розроблених проектів норматив- но-правових актів експертами з європейської сторони (наприклад, ЕКОСОК).
  2. Адвокатування запропонованого підходу з використанням можливостей Української сто- рони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС (УС ПГС).
  3. Внесення змін до законодавства (Додаток 6. Перелік законів, до яких необхідне внесен- ня змін).
  4. Інформаційна кампанія на підтримку До- рожньої карти.

27

28

Джерела інформації

  1. European B2C E-commerce Report 2015 URL: https:// www.ecommerce-europe.eu/app/uploads/2016/08/ european-b2c-e-commerce-report-2015light-20150615. pdf-1.pdf
  2. Статистика URL: http://kiosksoft.ru/news/2016/04/15/ mirovoj-rynok-elektronnoj-kommercii-dostignet-8- trln-k-2020-godu
  3. Всеволод Некрасов На чому заробляли україн-

ські онлайн торговці в 2015 році URL: https://www. epravda.com.ua/publications/2016/01/15/576650/

  1. Держкомстат, Morgan Stanley Research, розрахун- ки Fintime URL: http://www.lev.org.ua/articles/b2c_in_ ecommerece.html
  2. Деякі питання удосконалення системи ідентифікації особи і функціонування державних та єдиних реєстрів Розпорядження Кабінету Міністрів України URL: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/628-2015-%D1%80
  3. Директива 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутріш- ньому ринку» («Директива про електронну комер- цію») від 8 червня 2000 року. URL: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/994_224.
  4. Директива No 2002/21/ЄС Європейського Парламен- ту та Ради від 7 березня 2002 року про єдину нор- мативно-правову базу для електронних комунікацій- них мереж та послуг (Рамкова Директива) із змінами, внесеними Директивою No 2009/140/ЄС Європей-

ського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року. URL: http://www.nkrzi.gov.ua/images/upload/58/ 19/0f5606678770070f8127dcd24dcad068.pdf.

  1. Директива 97/7/ЄС «Про захист прав спожива- чів у дистанційних контрактах» Європейський

Союз; Директива, Міжнародний документ, Заява від 20.05.1997 No 97/7/ЄС URL: http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/994_245

  1. Директива No 98/84/ЄС Європейського Парламен- ту та Ради від 20 листопада 1998 року щодо юри-

дичного захисту послуг, заснованих на, або склада- ються з умовного доступу. URL: http://old.minjust.gov. ua/45892.

  1. Директива No 1999/93/ЄС Європейського парламенту та Ради від 13 грудня 1999 року про електронні підпи-

си, що застосовується в межах Співтовариства. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_240.

  1. Директива No 2002/19/ЄС Європейського Парламен-

ту та Ради від 7 березня 2002 року про доступ до, та з’єднання з, електронних комунікаційних мереж та відповідного оснащення (Директива Доступу) із змі- нами, внесеними Директивою No 2009/140/ЄС Євро- пейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року. URL: http://nkrzi.gov.ua/images/upload/58/19/5e

637e2ec0747112c51334df5877308f.pd.

  1. Директива No 2002/22/ЄС Європейського Парламен- ту та Ради від 7 березня 2002 року про універсальні послуги та права користувачів стосовно електронних комунікаційних мереж та послуг (Директива Універ-

сальних Послуг) із змінами, внесеними Директивою No 2009/136/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року. URL: http://www.nkrzi. gov.ua/images/upload/58/19/6ad521f49a3af8c464283 4474a790eac.pdf.

  1. Директива No2002/20/ЄС Європейського Парламен- ту та Ради від 7 березня 2002 року про дозвіл елек- тронних комунікаційних мереж та послуг (Директи- ва Авторизації) із змінами, внесеними Директивою No 2009/140/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року. URL: http://www.nkrzi.

gov.ua/images/upload/58/19/612c7f47edc6f0524aaee e7546d3668b.pdf.

  1. Директива Комісії No 2002/77/ЄС від 16 вересня 2002 року про конкуренцію на ринках електронних кому- нікаційних мереж та послуг. URL: http://www.nkrzi.

gov.ua/images/upload/58/19/d520f6b6fdd4584ad420 223a8466f8e9.pdf.

  1. За даними дослідження Української асоціації ди- рект-маркетингу (УАДМ) URL:http://www.uadm.com. ua/
  2. Концепція розвитку електронного урядування в Україні розпорядження Кабінету Міністрів Украї- ни URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2250- 2010-%D1%80
  3. Мировой рынок e-Commerce: рост гарантирован URL: https://geektimes.ru/company/payonline/blog/271330/
  4. О. ЮНСИТРАЛ URL: http://www.uncitral.org/uncitral/

ru/about_us.html

19. План законодавчого забезпечення реформ в Україні, затверджений Постановою Верховної Ради України від 04.06.2015р. No 509-VIII (напрями законодавчо- го врегулювання питання електронної торгівлі) URL:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/509-19

  1. Плескач В. Л. Електронна комерція: підручник. К.:

Знання, 2007. 535 с.

  1. Плескач В.Л., Затонацька Т.Г., Олексюк Л.В., Пробле-

ми розвитку електронної комерції в Україні / Еконо- міка України Київ: ДП Редакція журналу «Економіка України», 2017.No11 (672), С. 73–84.

  1. Про електронну комерцію Верховна Рада України ; Закон України від 03.09.2015 No 675-VIII URL: http://

zakon3.rada.gov.ua/laws/show/675-19

  1. Про захист інформації в інформаційно-телекомуні- каційних системах Закон України від 05.07.1994 No 80/94-ВР URL: http://zakon2.rada.gov.ua/
  2. Про захист персональних даних Верховна Рада України; Закон України від 1 червня 2010 р. No 2297- VI URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2297-17/ print1476025938545625
  3. Про захист прав споживачів Верховна Рада УРСР;

Закон від 12.05.1991 No 1023-XII URL: http://zakon3. rada.gov.ua/laws/show/1023-12/

  1. Про Основні засади розвитку інформаційного су- спільства в Україні на 2007-2015 роки Закон України URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/537-16
  2. Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій Указ Президента URL:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1497/2005
  3. Про телекомунікації Верховна Рада України; Закон

від 18.11.2003 No 1280-IV URL: http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/1280-15

  1. Проникновение интернета в Украине URL: http://

www.inau.org.ua/analytics_vuq.phtml

  1. Регламент Європейського Парламенту та Ради щодо

електронної ідентифікації та трастових сервісів для електронних операцій на внутрішньому ринку URL: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=ur iserv:OJ.L_.2014.257.01.0073.01.ENG .

  1. Рішення No 676/2002/ЄС Європейського Парламен-

ту та Ради від 7 березня 2002 року про норматив- но-правову базу щодо політики стосовно спектра ра- діочастот в Європейській Спільноті. URL: http://nkrzi. gov.ua/images/upload/58/19/8f30aa273e4c30c3f407b 4450d442118.pdf.

  1. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Сло- вацької Республіки про взаємну охорону інформації з обмеженим доступом Словаччина, Кабінет Міністрів України; Угода, Міжнародний документ від 22.06.2006 URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/703_069/ ed20081201/find?text=%C4%EE%EF%F3%F1%EA#w11
  2. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовари- ством […] Україна, Європейський Союз, Євратом […]; Угода, Список, Міжнародний документ від 27.06.2014 URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/984_011
  3. Цікаві факти про електронну комерцію в Украї- ні URL:http://lemarbet.com/ua/analitika/lyubopytnye- fakty-ob-elektronnoj-kommertsii-v-ukraine/
  4. Чи загрожує Україні монополія на ринку електронної

комерції з боку інтернет-магазинів URL:http://minfin. com.ua/blogs/pcshop/38333/

  1. Что ждет украинский e-commerce в 2016-м. Прогноз Prom.ua URL:http://retailers.ua/news/tehnologii/3449- chto-jdet-ukrainskiy-e-commerce-v-2016-m-prognoz-

promua

29

В

ідповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, положення законодав- чих актів, вказані у Доповненнях XVII-2 — XVII-5 цієї Угоди, є обов’язковими для Сто- рін відповідно до горизонтальної адаптації та процесуальних норм, визначених Доповнен- ням XVII-1, та з конкретними домовленостя- ми, передбаченими Доповненнями XVII-2 — XVII-5. Сторони зобов’язуються забезпечу- вати повну та всебічну реалізацію цих поло- жень.

Згідно зі статтями 114, 124, 133 та 139 Глави 6 «Заснування підприємницької діяльності, тор- гівля послугами та електронна торгівля» та Глави 7 «Поточні платежі і рух капіталу» Роз- ділу IV цієї Угоди та статті 2(1) цього Додатка, Україна транспонує і на постійній основі впро- ваджує чинне законодавство ЄС, зазначе- ну Доповненнях, у свою національну право- ву систему.

Директива про Електронну торгівлю1, яка охо- плює всі види послуг інформаційного суспіль- ства, як бізнес для бізнесу, так і бізнес для спо- живача, тобто будь-яку послугу, зазвичай на- дану за винагороду на відстані електронним чином і за індивідуальною вимогою одержу- вача послуги має бути впроваджена у націо- нальне законодавство протягом 3 років із дня набрання чинності Угодою між Україною та ЄС.

Україна у 2015 році прийняла Закон України «Про електронну комерцію»2, який мав би стати тим законодавством, що впровадить Директиву про Електронну торгівлю та, як за- значено було у пояснювальній записці до за- конопроекту, «першочерговим завданням на сьогодні є прийняття законодавчого акту, що системно регулює питання електронної ко- мерції та відповідає положенням європей- ських і міжнародних стандартів, так як розви- ток цієї галузі оздоровить економіку, привер- не увагу іноземних інвесторів, що приведе до покращення інвестиційного клімату держави та принесе значні фінансові вливання в нашу економіку»3.

1 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_224

2 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/675-19/print1490781194155248

3 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52409

30

Додаток 1 Євроінтеграційні заходи щодо е-торгівлі

Попередній план імплементації Директиви передбачав такі завдання:

врегулювання відносин у сфері підприєм- ницької діяльності, що здійснюється за до- помогою електронних пристроїв, в широко- му розумінні, тобто як комерцію;

забезпечення правового порядку дистан- ційного укладання та виконання правочи- нів із застосуванням інформаційно-комуні- каційних засобів і технологій;

узгодження положень чинного законодав- ства України з положеннями Директиви про електронну торгівлю щодо особливостей змісту поняття «інформаційні електронні послуги»;

врегулювання діяльності посередників, про- вайдерів і операторів телекомунікацій, опе- раторів платіжних систем;

врегулювання порядку використання елек- тронного цифрового підпису в електронній торгівлі». 4

4 kmu.gov.ua%2Fdocument%2F247993379%2FDir_98_84_2000_31.pdf&usg= AFQjCNGIwdAdjYuJ5hBJaxMuzCzUgl7XLQ&sig2=Eu55_AfxDYKRxtYPqLBVUw

НОВИЙ ПЛАН ВПРОВАДЖЕННЯ ДИРЕКТИВИ, ЗАТВЕРДЖЕНИЙ РОЗПОРЯДЖЕННЯМ КМУ ВІД 18 ЛЮТОГО 2016 р. No 217-Р МАЄ ТІЛЬКИ ТАКИЙ ПУНКТ

Відповідальні Найменування

Найменування заходу Строк ви- завдання

конання за

за виконання Угодою про асоціацію

Індикатори вико- нання

Імплементація по- ложень Директиви 2000/31/ЄС Європей- ського Парламенту та Ради від 8 черв- ня 2000 р. про деякі правові аспекти по- слуг інформаційного суспільства, зокре- ма електронної тор- гівлі на внутрішньо- му ринку (Директива про електронну тор- гівлю)

виконання плану імплемен- тації Директиви 98/84/ЄС Європейського Парламен- ту та Ради від 20 листопа- да 1998 р. про правовий за- хист послуг, що базуються чи включають умовний до- ступ та Директиви 2000/31/ ЄС Європейського Парла- менту та Ради від 8 черв- ня 2000 р. про деякі право- ві аспекти послуг інформа- ційного суспільства, зокре- ма електронної комерції на внутрішньому ринку (Дирек- тива про електронну комер- цію), схваленого розпоря- дженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. No 162 «Про схвалення роз- роблених Міністерством ре- гіонального розвитку, бу- дівництва та житлово-кому- нального господарства пла- нів імплементації деяких ак- тів законодавства ЄС”

грудень 2017 р.

Мінрегіон

Державне агентство з питань електронно- го урядування

виконання плану імплементації Ди- рективи, наявність позитивного рішен- ня Комітету асоціа- ції у торговельному складі

Таким чином, можна констатувати про відсут- ність з боку Уряду бачення імплементації Ди- рективи як одночасне врегулювання:

діяльності провайдерів,

надання електронних довірчих послуг,

правил укладення електронних правочи- нів із системою запобіжників юридичного характеру, в тому числі отримання доказів укладення правочину (чеки),

розрахунку за спожиті товари чи послуги,

транскордонності е-сервісів.

31

О

сновою європейської системи захи- сту прав споживачів є споживча полі- тика Європейського Союзу як індикатор стану і розвитку європейського економічного, політичного й суспільного простору. Країни ЄС створюють та ефективно впроваджують нові підходи до розуміння споживчої політики і ре- алізації визнаних прав споживачів як переду- мови ефективного розвитку спільного ринку.

Метою споживчої політики ЄС визначено ста- більний розвиток внутрішнього ринку ЄС та поточний вплив Європейської Комісії на по- всякденне життя громадян ЄС, який забез- печується через зміну акценту з можливо- стей виробників на потреби споживачів, що є принциповим підходом.

Значна увага політики захисту прав спожи- вачів в ЄС зосереджена на випереджаючому розвитку тих сегментів ринку, що краще від- повідають потребам споживачів. Важливою є позиція, відповідно до якої поінформований, впевнений і впливовий споживач є невід’єм- ною складовою такого розвитку. В рамках діа- логу керівництва ЄС та урядів країн-членів ЄС зі споживачами належна роль відводиться ор- ганізаціям, що представляють інтереси спо- живачів.

Завдяки таким підходам споживачі отримують гарантії забезпечення мінімального спожи- вання за прийнятними цінами та реалізації єв- ропейських цінностей — соціальної справед- ливості, доступності, прозорості, солідарності та стабільності. Врахування інтересів вироб- ників полягає в тому, що вони за умови ефек- тивної реалізації вказаних підходів отримують можливість постачання на ринок споживчих товарів і послуг згідно простого та єдиного на- бору правил і процедур по всій території ЄС.

В рамках Програми дій ЄС у сфері споживчої політики на період 2014-2020 роки продовжу- ється робота Європейської Комісії в напрямі розвитку споживчої політики, яка підтримує і доповнює національні політики, прагнучи за- безпечити, щоб громадяни Євросоюзу мог- ли повністю скористатися перевагами єдино- го ринку і щоб при цьому їх безпека та еконо- мічні інтереси були належним чином захище-

32

Додаток 2 Система та механізми захисту прав споживачів в ЄС

ні. Зважаючи на величезний економічний по- казник споживчих витрат, які складають в різ- ні роки від 50 до 60% від ВВП в ЄС, це ство- рює вагомий внесок у досягнення цілей щодо відновлення темпів зростання економіки Єв- росоюзу.

Програма дій в області споживчої політики ЄС має чотири пріоритети — безпека споживан- ня, інформація та просвіта споживачів, роз- виток споживчого права та належного від- шкодування в разі порушення прав спожива- ча, і правозастосування. Виклики часу потре- бують враховувати нові соціальні проблеми, актуальність яких продовжує зростати. Вони включають: підвищену складність прийнят- тя рішень споживачем, необхідність переходу до більш стійких моделей споживання, мож- ливості і загрози, що їх несуть цифрові техно- логії, та пов’язану з цим зростаючу соціальну ізоляцію, а також кількість вразливих спожи- вачів і старіння населення.

До механізмів, що працюють на захист закон- них прав споживачів, відносяться наступні:

Розвиток законодавчої бази для е-торгівлі;

Підвищення поінформованості споживачів для їх свідомого та правильного вибору;

Підвищення відповідальності за порушення законодавства та прав споживачів, нечесні ділові практики;

Запровадження превентивних засобів для недопущення споживчих спорів, конфліктів;

Підвищення довіри громадян до електро- нних послуг, у тому числі транскордонних;

Сприяння створенню балансу інтересів і певного рівня взаємної довіри між спожива- чами та підприємцями;

Розвиток конкуренції;

Добровільні кодекси етики підприємництва;

Програми сертифікації;

Опитування громадської думки;

Моніторинг ділових практик;

Поширення співробітництва в галузі елек- тронної торгівлі на внутрішньому ринку;

Вдосконалення міжнародного співробітни- цтва та обміну інформацією.

Результатом запровадження та постійно- го аналізу й оновлення практичних підходів і механізмів у сфері електронної торгівлі стане цей сегмент споживчого ринку, здатний реа- лізувати свій повний потенціал та захистити права споживачів і добросовісних підприєм- ців, стимулювати розвиток національної еко- номіки.

В умовах анонсованого єдиного цифрово- го ринку Європи, де Україна має потенціал до участі, підприємці мають бути готові до задо- волення потреб вибагливого закордонного споживача. Наразі конкурентні позиції України згідно міжнародних рейтингів є незадовільні, але вже існує розуміння проблемних питань і необхідних кроків для їх вирішення. В комп- лексі вони сприятимуть іміджу України як тор- говельного партнера та збільшенню потоку товарів та послуг через кордон.

33

Г

лава 20 «Захист прав споживачів» Угоди про асоціацію України з ЄС містить у статті 417 посилання на вказану в додатках Ди- рективу 97/7/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про захист прав споживачів в дис- танційних контрактах» від 20 травня 1997 р. (далі — Директива). Цей нормативний акт у сфері інформаційно-комунікаційних техно- логій важливий для наближення вітчизняного законодавства до відповідних норм ЄС, адже Директива наголошує: положення цієї Дирек- тиви не можуть застосовуватись по-різному.

Запровадження положень цієї Директиви у ві- тчизняне законодавство передбачено Пла- ном заходів з імплементації Угоди з ЄС на 2014- 2017 роки (No 847-р від 17.09.2014) з визначен- ням ст р. виконання — серпень 2017 р.. Отже, станом на кінець червня 2017 р. (підготовка цього огляду) можна сприймати положення Директиви 97/7/ЄС як найближчу перспективу (тобто, практично впроваджену у дію) україн- ського законодавства про захист прав спожи- вачів у сфері е-торгівлі. Отже, запровадження норм Директиви у вітчизняне законодавство підвищить захист споживачів.

Для споживачів транскордонний продаж буде набувати все більшого значення, тому необхід- но вжити заходів для послідовної консолідації ринку е-торгівлі в глобальному контексті. Зро- статиме важливість транскордонного подання скарг, як тільки це буде можливо, а також добро- вільних угод і кодексів захисту прав споживачів у контрактах, що укладаються в мережі. Зокре- ма, постає необхідність захисту покупців това- рів або послуг від вимог оплати незатребуваної продукції та від методів застосування сильного тиску під час продажу товарів. Споживачі отри- мують механізми відмови від замовлення.

Інформація, що надається споживачам. Во- лодіння інформацією — важливий інструмент для споживача у сфері е-торгівлі. Використан- ня засобів дистанційного зв’язку не повинно призвести до скорочення обсягу інформації, яка згідно із законодавством про захист прав споживачів надається їм в режимі оф-лайн. У випадку зв’язку телефоном для споживача важливо отримати достатню інформацію ще на початку розмови для того, щоб вирішити, чи варто її продовжувати. І тут мають спра-

34

Додаток 3 Євроінтеграційні заходи в інтересах споживачів

цювати навички споживача: знання затребу- ваної/очікуваної інформації, свідома оцінка адекватності почутого в розмові, прийняття оптимального рішення за додатковими кри- теріями: повнота, відкритість/достовірність, врешті — продовження спілкування чи відмо- ва. Такий прагматичний алгоритм дій спожи- вача є ефективним механізмом самозахисту на основі отриманої інформації.

Надання он-лайн інформації споживачам має відбуватися на принципах добросовісності при здійсненні комерційних операцій, вклю- чаючи захист тих, хто не є дієздатним і не може надати свою згоду, наприклад, непо- внолітні. Поширення правових знань для спо- живачів у вільному доступі та засвоєння ни- ми правильних навичок швидко сприймається молодими споживачами, включаючи школя- рів, які свідомо не бажають бути ошуканими. Нові покоління почувають себе гідними спо- живачами вже змалку.

Споживач повинен вчасно отримувати пись- мове підтвердження інформації чи підтвер- дження за допомогою будь-якого іншого на- дійного способу, під час виконання договору і найпізніше — на час доставки. Споживач має діяти, керуючись свідомим розумінням: необ- хідні дії мають фіксуватися документально. В електронних договорах — письмовими під- твердженнями.

Загальна схема взаємодії між продавцем і покупцем виглядає на практиці наступним чи- ном. Дії продавця/ виконавця/постачальника: надсилає споживачу комерційну електронну пропозицію (оферту). Дії покупця/споживача/ замовника: вивчає пропозицію, приймає рі- шення прийняти пропозицію, надсилає свою відповідь щодо прийняття пропозиції (акцепт). Відповідь споживача про позитивне рішення має біти підписана відповідно до Закону Украї- ни «Про електронну комерцію» з використан- ням:

електронного підпису або електронно- го цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий під- пис», за умови використання засобу елек- тронного цифрового підпису усіма сторона- ми електронного правочину;

електронного підпису одноразовим іденти- фікатором;

аналогу власноручного підпису (факсиміль- ного відтворення підпису за допомогою за- собів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міс- титися зразки відповідних аналогів власно- ручних підписів.

Після здійснення сторонами вищезазначених дій, електронний договір вважається укладе- ним. Продавець, отримавши згоду споживача, повинен надати йому електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Споживачу важливо знати: якщо він не здійс- нив оплату у відповідь на пропозицію укласти електронний договір (оферту) протягом пев- ного ст р., встановленого для відповіді та за- значеного в умовах пропозиції, то така про- позиція вважається неприйнятою. Якщо ж він здійснив оплату відповідно до умов, зазначе- них у пропозиції укласти електронний договір, але інші умови продавцем не виконані та/або не надані всі відомості, зазначені в пропозиції, то здійснення оплати не вважається прийнят- тям пропозиції укласти електронний договір, а оплата вважається неналежною та підлягає поверненню особі, яка її здійснила.

Споживач повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарно- го чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку пе- редати покупцеві товар. Підтвердження вчи- нення електронного правочину повинно міс- тити такі відомості:

умови і порядок обміну (повернення) това- ру або відмови від виконання роботи чи на- дання послуги;

найменування продавця (виконавця, поста- чальника), його місцезнаходження та поря-

док прийняття претензії щодо товару, робо- ти, послуги;

гарантійні зобов’язання та інформація про інші послуги, пов’язані з утриманням чи ре- монтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;

порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

Споживачам важливо володіти інформацією про умови та процедури реалізації права ро- зірвати договір, і така інформація у письмову вигляді обов’язково має бути надана. У випад- ках отримання товару та/або послуг неналеж- ної якості, або які не відповідають опису, по- даному у пропозиції, споживач має право ро- зірвати договір.

Споживач має право обирати на свій розсуд спосіб здійснення розрахунків, не забороне- ний законодавством України. Розрахунки з продавцями, постачальниками послуг за това- ри, роботи або послуги в електронній комерції можуть здійснюватися з використанням спе- ціальних платіжних засобів, електронних гро- шей, шляхом переказу грошових коштів на користь продавця/постачальника послуг, а та- кож готівкою.

Споживачам важливо знати, що Закон Украї- ни «Про електронну комерцію» встановлює строк зберігання електронних документів, протягом 3 років, у разі, якщо сторони догово- ру не домовилися про інший строк.

Керуючись європейським принципом пріори- тету інтересів споживачів перед інтересами підприємництва, для захисту прав та інтересів споживачів в питаннях е-торгівлі мають бути встановлені обмеження часу для виконання договору.

35

З

29.09.2015 року в Україні діє Закон «Про електронну комерцію» (далі — Закон), який варто було перенайменувати Закон «Про електронну торгівлю», тому що електро- нної комерції в повному сенсі немає в Україні.

Зазначеним законом передбачено, що дого- вори, укладені в електронній формі, прирів- нюють до договорів, укладених у письмовій формі. Електронний договір підписують за до- помогою електронного підпису, ЕЦП, електро- нного підпису одноразовим ідентифікатором або аналогом власноручного підпису. Про- те процедуру цього підписання зазначеним Законом не описано. Опис процедур допоміг би уникнути ризиків визнання е-договору не- дійсним. Відсутність належного нормативного регулювання порядку використання електро- нного підпису чи ЕЦП несе потенційні ризики для сторін угод, що укладені в режимі реаль- ного часу.

Зокрема, визначення інформаційних е-послуг е-комерції не є ідентичним поняттю «обро- блення та зберігання інформації». Хоча Закон трактує е-послуги так: «інформаційні електро- нні послуги — платні або безоплатні послуги щодо оброблення та зберігання інформації, що надаються дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем за індивідуальним запитом їх одержувача». Па- радоксальним є також той факт, що визначен- ня «електронна торгівля» зустрічається тіль- ки у статті 3 як визначення, яке більше ніде, в жодній статті Закону чи жодному іншому зако- ні не зустрічається.

Визначення «інтернет-магазину» є некорек- тним, оскільки це не засіб5.

Законом не охоплено всі моделі е-торгівлі, що суттєво гальмує її розвиток в Україні. Зі сфери застосування виключено можливість її поши- рення на ті правочини, де:

  1. Законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності чи предметом пра- вочину є об’єкти, вилучені з цивільного оборо-

5 Відповідно до тлумачного словника, засіб – це «Прийом, якась спеціальна дія, що дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось; спосіб» чи «Те, що служить знаряддям у якій-небудь дії, справі.» чи «Гроші, матері- альні цінності, достатки.»

36

Додаток 4 Аналіз Закону «Про електронну комерцію»

ту чи обмежені в цивільному обороті відповід- но до законодавства, при цьому не надається посилання на нормативно-правові акти, яки- ми такий порядок встановлено та визначено об’єкти.

Порядок переходу права власності, коли пред- метом правочину є об’єкти, вилучені з цивіль- ного обороту чи обмежені в цивільному обо- роті не регулюється жодним законом (Поста- нова ВРУ «Про право власності на окремі ви- ди майна» N 2471-XII від 17 червня 1992 ро- ку визначає даний перелік, хоча Цивільний ко- декс прямо відносить до регулювання даного питання на рівні закону):

Цивільний кодекс України: «Стаття 178. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав

  1. Об’єкти цивільних прав можуть вільно від- чужуватися або переходити від однієї осо- би до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо во- ни не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи.
  2. Види об’єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об’єкти, вилучені з цивільного обороту), ма- ють бути прямо встановлені у законі.

Види об’єктів цивільних прав, які можуть нале- жати лише певним учасникам обороту або пе- ребування яких у цивільному обороті допуска- ється за спеціальним дозволом (об’єкти, обме- жено оборотоздатні), встановлюються зако- ном.»

Тобто на рівні даного Закону необхідно бу- ло надати перелік об’єктів цивільних прав, які продавати із застосуванням засобів ІКТ забо- ронено.

  1. Однією зі сторін є фізична особа, яка не за- реєстрована як фізична особа — підприє- мець та реалізує або пропонує до реаліза- ції товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекому- нікаційних систем, крім випадків, коли сто- рони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину. Цей

факт не можна ні підтвердити, ні спростува- ти, оскільки порядок ідентифікації особи не визначено Законом.

Е-комерція, охоплює електронні види діяль- ності у вигляді оброблення, передачі інфор- мації тощо через повідомлення даних, що ви- користовують у контексті торгівельної діяль- ності. 6

Зазвичай суб’єктами е-комерції (і в Директиві також) є будь-які фізичні та юридичні особи, не тільки суб’єкти підприємницької діяльності.

В цьому Законі випали з регулювання купів- лі-продажі товарів, робіт, послуг, де суб’єктами є фізичні особи. Тобто, і захист прав спожива- ча на цей сегмент е-торгівлі не розповсюджу- ється. Так само не розповсюджується і питан- ня захисту персональних даних, зібраних фі- зичними особами.

Закон мав би врегулювати е-правочин, ко- ли однією зі сторін є фізична особа, оскіль- ки Цивільним кодексом України, неелектронні купівлі-продажі та інші види договірних зо- бов’язань регулюються безвідносно до стату- су особи — фізична чи юридична. А цей За- кон мав би всього лише врегулювати аспекти електронного правочину між сторонами.

  1. Стороною правочину є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування в частині виконання ним функцій держа- ви чи місцевого самоврядування чи право- чин вчиняють відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель». Зі сфери Закону виключено всі державні заку- півлі, що наразі здійснюють тільки в елек- тронному вигляді.

Не розуміло таке звуження права юридичних осіб публічного права, які не матимуть можли- вості керуватись даним законом при продажі чи купівлі необхідних товарів, робіт або послуг із застосуванням ІКТ.

Щодо публічних закупівель, законотворець даний вид правочинів перерахував, вико- ристовуючи сполучник «чи» і тут можна пого-

6 http://www.uncitral.org/uncitral/ru/about_us.html

дитись із відсутністю необхідності врегульову- вати додатково дане питання.

  1. Правочин підлягає нотаріальному посвід- ченню або державній реєстрації відповідно до законодавства. Ці види правочинів потре- бують більш детального нормативного регу- лювання у суміжних галузях законодавства, як-от: цивільне, господарське, інтелектуаль- не тощо.
  2. Вчинення правочину регулює сімейні пра- вовідносини. Якщо мається на увазі такий вид договору як шлюбний чи інші види правочи- нів, необхідно було б детально описати цей вид виключення.
  3. Правочин стосується грального бізнесу, у тому числі парі, тоталізатори та інші азарт- ні ігри, або проведення лотерей, крім не гро- шових лотерей відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні орга- нізації» та лотерей, визначених Законом Укра- їни «Про рекламу». Сформульовано некорек- тно — в Законі України «Про рекламу» врегу- льовано порядок рекламування лотерей, а не визначено як такі лотереї.
  4. Виконання зобов’язання забезпечуєть- ся особою, яка уклала договір поруки чи ін- шої форми майнового забезпечення, за умо- ви, що така особа діє в цілях, що виходять за межі її господарської діяльності чи незалежної професійної діяльності. Не зрозуміло, чому са- ме цей окремий випадок детально описано як норма для виключення.
  5. У разі, якщо однією із сторін електронного правочину є іноземець, особа без громадян- ства чи іноземна юридична особа, норми цьо- го Закону застосовуються з урахуванням по- ложень Закону України «Про міжнародне при- ватне право». Так само неможливо встано- вити належність до громадянства іншої дер- жави, оскільки відсутній належний механізм ідентифікації сторони.

Загалом, не зрозуміло, за яких чинників сфор- мовано перелік виключень для Закону.

Визначення більшості термінів предметної області е-комерції подано некоректно. Зокре-

37

ма, визначення інформаційних е-послуг е-ко- мерції не є ідентичним поняттю «оброблення та зберігання інформації». Хоча Закон трактує е-послуги так: «інформаційні електронні по- слуги — платні або безоплатні послуги щодо оброблення та зберігання інформації, що на- даються дистанційно з використанням інфор- маційно-телекомунікаційних систем за індиві- дуальним запитом їх одержувача».

Парадоксальним є також той факт, що визна- чення «електронна торгівля» зустрічається тільки у статті 3 як визначення, яке більше ні- де, в жодній статті Закону чи жодному іншому законі не зустрічається.

Визначення «Інтернет-магазину» є некорек- тним, оскільки це не засіб.

Термін «споживач» не має змістовного визна- чення для цілей Закону. При цьому Закон Укра- їни «Про захист прав споживачів» дає наступ- не визначення: «споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продук- цію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого праців- ника», а термін «договір, укладений на відста- ні» — договір, укладений продавцем (вико- навцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв’язку.

Закон дає наступне визначення: «реалізація товару дистанційним способом» — укладен- ня електронного договору на підставі озна- йомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному цим За- коном, шляхом забезпечення доступу до ка- талогів, проспектів, буклетів, фотографій то- що з використанням інформаційно-телеко- мунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виклю- чає можливість безпосереднього ознайом- лення покупця з товаром або із зразками то- вару під час укладення такого договору.

Тут же «суб’єкт електронної комерції» — суб’єкт господарювання будь-якої організа- ційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використан- ням інформаційно-телекомунікаційних сис- тем, або особа, яка придбаває, замовляє, ви- користовує зазначені товари, роботи, послу- ги шляхом вчинення електронного. Слід було

38

б більш виважено підходити до використання термінів «покупець», «споживач» та інші. Чо- му суб’єкт електронної комерції прив’язаний до «електронного правочину», а не до «елек- тронного договору»? До речі, термін відрізня- ється від термінології Цивільного кодексу тіль- ки звуженням його здійснення з використан- ням інформаційно-телекомунікаційних сис- тем:

«електронний правочин — дія особи, спря- мована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомуні- каційних систем;»

«Правочином є дія особи, спрямована на на- буття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.»

При цьому за Законом «електронний договір» — домовленість двох або більше сторін, спря- мована на встановлення, зміну або припинен- ня цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі. Тобто абсолютно нове трактування, відмінне від цивільного права, де договором вважається багатосторонній пра- вочин, а не тільки домовленість, інші дії також.

Тобто плутанина в термінології у майбутньо- му, при необхідності позасудового чи судово- го захисту прав споживача призведе до без- лічі цілком логічних запитань і у наслідку не- можливості ефективного захисту права чи то покупця, чи споживача (права то різні!).

Законом не охоплено базові види е-серві- сів, до них не віднесено абсолютну більшість е-сервісів міжнародної е-торгівлі, також прин- ципи правового регулювання у сфері е-тор- гівлі не розкрито і не пов’язано з іншими між- народними актами законодавства у цій сфері

Також великим недоліком Закону є відсутність принципу свободи договору (особливо в ча- стині покупця), оскільки е-правочини «вчи- няються на основі відповідних пропозицій (оферт)», при цьому дослідження сайтів най- більших е-торговців в Україні свідчить про від- сутність основних положень договору, які ма- ють бути, а саме:

реквізити сторони договору;

технологія (порядок) укладення договору;

порядок створення та накладання електро- нних підписів сторонами договору;

можливість і порядок внесення змін до умов договору;

спосіб і порядок прийняття пропозиції укла- сти електронний договір (акцепту);

порядок обміну електронними повідомлен- нями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов’язань;

технічні засоби ідентифікації сторони;

порядок внесення змін до помилково від- правленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відси- лання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;

спосіб зберігання та пред’явлення електро- нних документів, повідомлень, іншої інфор- мації в електронній формі та умови доступу до них;

умови виготовлення та отримання паперо- вих копій електронних документів;

можливість вибору мови, що використову- ється під час укладення та виконання дого- вору.

Якщо оферта не містить прямо вказівки про розповсюдження даного Закону на цей пра- вочин, то у споживача, права скористатись правами, передбаченими у Законі «Про за- хист прав споживачів» відсутні.

Тобто звуження до оферти надає суттєві пе- реваги продавцю перед покупцем.

Частиною другою статті 8 Закону передбача- ється, що покупець/покупці товарів е-комер- ції та замовники інформаційних електронних послуг, які відправляють від свого імені акцепт або згоду з пропозицією оферента, за допо- могою електронної форми представлення ін- формації зобов’язані повідомляти про себе певну сукупність відомостей, що містять пер- сональні дані. Серед таких відомостей є й відо- мості, необхідні для здійснення електронного

правочину, визначені законодавством. Разом з цим, у цій же статті зазначено, що фізична особа — покупець надає інформацію про се- бе, необхідну для подальшого вчинення пра- вочинів у сфері е-комерції, у тому числі для укладання договорів, створення електронно- го підпису, який використовуватиметься при придбанні товарів, послуг або здійснення ін- ших дій (вчиненні інших правочинів) у системі учасника е-комерції, а також введення (ство- рення) особою спеціального набору електро- нних даних, які дозволять їй ідентифікувати- ся в обліковій системі продавця (постачаль- ника) товарів, робіт, послуг в е-комерції/по- стачальника(виконавця) інформаційних елек- тронних послуг. Перелік необхідної інформа- ції визначається сторонами е-комерції. Інфор- мація про покупця/покупців в електронній ко- мерції повинна містити тільки ті відомості, без яких продавець не зможе оформити право- чин і виконати свої зобов’язання. Отже, вихо- дячи зі змісту статті 8, невирішеним залиша- ється питання щодо конкретного складу пер- сональних даних, який надається фізичною особою, а також питання щодо обов’язково- сті (як альтернатива — узгодженості між сто- ронами е-комерції) надавання фізичною осо- бою тих або інших відомостей про себе. Є не- обхідність структурно розмежувати пере- лік інформації, що надається фізичною осо- бою або юридичною особою. Слід враховува- ти, що відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про захист персональних да- них» склад і зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмір- ними стосовно визначеної мети їх обробки.

Правовий статус постачальників послуг про- міжного характеру у інформаційній сфері, ви- значений у статті 9 Закону, дає можливість зробити висновок, що відповідні постачаль- ники є розпорядниками персональних даних у трактуванні Закону України «Про захист пер- сональних даних». Відповідно до статті 8 За- кону України «Про захист персональних да- них» суб’єкт персональних даних, серед ін- шого, має право знати про місцезнаходження своїх персональних даних, місцезнаходжен- ня або місце проживання (перебування) во- лодільця чи розпорядника персональних да- них або дати відповідне доручення щодо от- римання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом. Навіть чітка прив’язка до певних дій (які під- твердити чи спростувати неможливо) — «У ра-

39

зі якщо постачальник послуг проміжного ха- рактеру в інформаційній сфері є ініціатором передачі інформації, обирає її одержувача та може змінити її зміст» надає можливість по- стачальникам послуг проміжного характеру уникнути повідомлення про себе необхідної відповідно до Закону інформації.

Статтею 10 Закону врегульовано питання розповсюдження комерційної інформації у сфері електронної комерції. Так, інформу- вання потенційних покупців/замовників про товари та послуги, які пропонуються сторо- нами, може здійснюватися за допомогою ко- мерційних електронних повідомлень. Основ- ною умовою поширення комерційних елек- тронних повідомлень є згода споживача на їх отримання. Комерційне електронне повідом- лення може бути надіслане споживачу без його згоди лише за умови наявності в ньо- го можливості відмови від подальшого отри- мання таких комерційних електронних пові- домлень від такого продавця товарів, робіт, послуг. Загалом запровадження такого підхо- ду є слушним, що також відповідає європей- ським стандартам у сфері електронної ко- мерції. Водночас, як зазначається у преамбу- лі Директиви про електронну торгівлю, роз- силка комерційних повідомлень без згоди одержувача електронною поштою може бу- ти небажаною для споживачів і постачаль- ників інформаційних послуг і може завадити стабільному функціонуванню інтерактивних мереж. У тих державах-членах ЄС, які дозво- ляють розсилання комерційних повідомлень без згоди одержувача електронною поштою, має стимулюватися та полегшуватися запро- вадження відповідної системи фільтрації по- відомлень.

Разом з цим, слід зазначити, що у статті 10 (як по всьому тексту Закону) вживається термін «споживач», проте відсутнє змістовне визна- чення цього терміну для цілей Закону, що по- требує відповідного врегулювання. Водночас, надсилання споживачам комерційних елек- тронних повідомлень без їх згоди викликає низку питань щодо правових підстав оброб- ки (збирання, використання, зберігання) елек- тронних адрес споживачів як персональних даних, на які будуть надсилатись комерцій- ні електронні повідомлення. Відтак, існує не- обхідність запровадження чіткого механізму врегулювання питання розповсюдження ко- мерційної інформації у сфері е-комерції за на-

40

явності правових підстав для обробки персо- нальних даних споживачів відповідно до стат- ті 11 Закону України «Про захист персональних даних».

Стаття 14 Закону мала би врегулювати спірні питання у сфері захисту персональних даних, натомість, створила ще більшу правову неви- значеність — використання персональних да- них у сфері е-торгівлі «може здійснюватися у разі створення суб’єктом електронної комер- ції умов для захисту таких даних», а якщо не створено умов для захисту персональних да- них, укладення е-договору не є можливим. Термін «використання» розтлумачено у Зако- ні України «Про захист персональних даних» — «будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо на- дання часткового чи повного права обробки персональних даних іншим суб’єктам відно- син, пов’язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб’єкта персональ- них даних або відповідно до закону», тобто використання персональних даних — це будь- які дії щодо зібраних персональних даних, а їх обробка, відповідно до законодавства у сфері захисту персональних даних, можлива за умо- ви їх належного захисту.

«Учасники відносин у сфері електронної ко- мерції зобов’язані забезпечити захист персо- нальних даних, що стали їм відомі з електро- нних документів (повідомлень) під час вчи- нення електронних правочинів, у порядку, пе- редбаченому Законом України «Про захист персональних даних»» — до учасників відне- сено також і осіб, які придбавають, замовля- ють, використовують зазначені товари, ро- боти, послуги шляхом вчинення електро- нного правочину. Тобто законодавець зо- бов’язання щодо захисту персональних даних фактично розповсюдив і на споживача, дані якого потребують захисту.

Стаття 16 Закону визначає час отримання та відправлення документа, але визначити цей час без додаткових програмно-технічних за- собів неможливо, таким чином нівелюється норма Цивільного кодексу України про момент укладення договору з іншими правовими на- слідками.

Окремо слід зауважити щодо обробки і збері- гання даних із застосуванням хмарних техно- логій, які жодним чином не врегульовані да-

ним нормативним актом. Місце обробки і збе- рігання даних може бути розміщеним навіть за межами країни, і яким чином врегульовува- ти питання, що можуть виникати у цьому взає- мозв’язку для звичайного споживача, який не зможе заборонити використання своїх персо- нальних даних, чи постачальник (продавець), що не зможе знищити неправдиву інформа- цію про себе, якщо послуги будуть надаватись несумлінним провайдером сервісів.7

7 http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/v2306829-13

Як висновок, все ж необхідно наголосити на важливості регулюванні е-торгівлі комплексно з захистом прав споживачів. Новітні техноло- гії надають можливість здійснювати право- чини незалежно від місця знаходження про- давця і покупця, транскордонність даних по- слуг вимагає регулювання на рівні міжнарод- них угод, а найкращим виходом було б роз- робка конвенції у сфері електронної комер- ції під егідою ЮНСІТРАЛ або Ради Європи. Так, наприклад Конвенція про захист осіб у зв’яз- ку з автоматизованою обробкою персональ- них даних давно перестала бути тільки євро- пейською.

41

42

Додаток 5 Проект закону України «Про електронну торгівлю»

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ Про електронну торгівлю

Цей Закон визначає організаційно-правові засади здійснення електронної торгівлі (електронної торговельної та/або виробничо-тор- говельної діяльності) в Україні та регулює економічні відносини, що виникають під час здійснення торговельних операцій, вчинених в електронній формі із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій.

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Терміни й визначення

Для цілей цього Закону використовуються такі терміни і визначення:

Електронне повідомлення — інформація, якою обмінюються сторони за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій і кана- лів зв’язку, що може бути у будь-який спосіб відтворена або збережена ними в електронному вигляді та відтворена у візуальну фор- му, придатну для сприяння людиною.

Електронна торгівля – вид електронної підприємницької діяльності, що пов’язаний з купівлею і/або продажем товарів і послуг за допо- могою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, та реалізацією відповідних бізнес-процесів торговельної та/або виробни- чо-торговельної діяльності через глобальну мережу Інтернет.

Електронний договір – є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, інформація щодо якого зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.

Інтернет-магазин (електронний магазин) – сайт (платформа) в мережі Інтернет, через який відбувається представлення товарів та/або послуг і відбувається їх реалізація на визначених учасниками електронної торгівлі умовах.

Цифровий гаманець – програма для оплати товарів і послуг за допомогою спеціальних платіжних інструментів, електронних грошей з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Стаття 2. Сфера застосування Закону

Цей Закон діє на всій території України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Цей Закон не застосовується для:

сфери надання електронних адміністративних послуг (e-урядування);

електронних тендерних процедур щодо державних закупівель;

електронної торгівлі товарами, для яких законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності або які передбачають операції з товарами, обіг яких обмежено законом;

електронних торгів акціями та облігаціями на фондовому ринку;

електронних торгів, які потребують нотаріального засвідчення або державної реєстрації, відповідно до чинного законодавства Укра- їни;

електронних торгів, суб’єктом яких є особа, яка не має жодної реєстрації на території України, крім випадків, коли сторони прямо не домовились про застосування норм цього закону до їх правовідносин.

Стаття 2. Правове регулювання відносин у сфері електронної торгівлі

Правовою основою регулювання відносин у сфері електронної торгівлі є Конституція України, Цивільний кодекс України, Господар- ський кодекс України, Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про рекламу», Закон України «Про електронні до- кументи й електронний документообіг», Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», Закон України «Про телекомунікації», Закон України «Про електронний цифровий підпис», цей Закон, а також інші нормативно-правові акти України, в тому числі прийняті на виконання цього Закону, а також міжнародні договори та міжнародні угоди України, згода на обов’яз- ковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 4. Основні принципи правового регулювання у сфері електронної торгівлі

Правове регулювання у сфері електронної торгівлі ґрунтується на принципах забезпечення рівності суб’єктів, свободи договору, без- перешкодного здійснення підприємницької діяльності, а також гарантій судового захисту прав суб’єктів електронної торгівлі.

Основними принципами електронної торгівлі є:

забезпечення вільної можливості здійснення підприємницької діяльності з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

свобода вибору суб’єктами електронної торгівлі електронних засобів для здійснення торговельної діяльності;

свобода вибору контрагента, а також видів та форм діяльності, пов’язаних з реалізацією речей, майна, нематеріальних благ та това- рів в електронної торгівлі;

рівність і захист прав суб’єктів електронної торгівлі;

суворе дотримання правових норм, прав та інтересів суб’єктів електронної торгівлі;

забезпечення якості товарів та послуг, що реалізуються шляхом електронної торгівлі.

Обмеження прав і обов’язків суб’єктів електронної торгівлі можуть бути встановлені виключно законом.

Суб’єктам електронної торгівлі не може бути відмовлено у правовому захисті, в тому числі в судовому порядку, на тій підставі, що во- ни правовідносини між ними були здійснені у електронному вигляді та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, як- що інше не передбачено законом.

Права споживачів у рамках електронної торгівлі, а також механізм реалізації цих прав, регламентуються Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими нормативними актами щодо споживчої політики та захисту прав споживачів.

РОЗДІЛ II

СУБ’ЄКТИ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ

Стаття 5. Суб’єкти електронної торгівлі

Суб’єктами електронної торгівлі можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи.

Суб’єкти електронної торгівлі поділяються на:

продавців (постачальників) товарів, послуг;

покупців (споживачів) товарів, послуг.

Для забезпечення функціонування електронної торгівлі також задіяні оператори (провайдери) телекомунікаційних послуг (інтернету, телефонного зв’язку тощо).

Стаття 6. Правовий статус продавців (постачальників) товарів і послуг в електронній торгівлі

У випадках, коли для здійснення діяльності із розповсюдження певних товарів чи надання послуг необхідно одержати ліцензію або дозвіл, електронна торгівля, що передбачає реалізацію таких товарів і послуг, може здійснюватися виключно з моменту отримання лі- цензії або дозволу на здійснення відповідного виду економічної діяльності.

Фізичні особи мають право реалізувати свої особисті майнові та пов’язані із ними немайнові права, якщо такі дії не пов’язані із систе- матичною підприємницькою діяльністю.

Продавці (постачальники) товарів зобов’язані забезпечити відповідність товару або послуги заявленим в рекламі кількісним та якіс- ним характеристикам.

Стаття 7. Вимоги до продавців (постачальників) товарів і послуг в електронній торгівлі

Продавці (постачальники) товарів та послуг під час поширення інформації про наявні для продажу товари та послуги й оформлення замовлень на покупку товарів повинні забезпечити прямий, простий та прозорий доступ інших суб’єктів електронної торгівлі і компе- тентних органів до такої інформації про себе:

повне найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові (для фізичної особи);

місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації/ фактичного проживання фізичної особи-підприємця, телефон для зв’яз- ку. Фізичні особи в разі реалізації своїх особистих речей, якщо такі дії не пов’язані із систематичною підприємницькою діяльністю, не зобов’язані надавати адресу свого фактичного проживання;

адреса електронної пошти та/або адресу Інтернет-магазину;

код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи-підпри- ємця) чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстрацій- ного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і ма- ють відмітку у паспорті);

номер свідоцтва про реєстрацію продавця платником податку на додану вартість, якщо така реєстрація здійснена відповідно до ви- мог Податкового кодексу України;

відомості про наявні діючі ліцензії, якщо здійснювана діяльність підлягає ліцензуванню;

різні варіанти доставки товару на вибір покупця;

можливі способи безготівкової оплати, включаючи можливість оплати готівкою кур’єру для фізичних осіб в разі кур’єрської доставки;

можливість відмови від замовлення;

інші відомості, які відповідно до законодавства України є обов’язковими для оприлюднення по певним видам економічної діяльності.

При передачі даних про себе провайдерам телекомунікаційних послуг та їх оприлюдненні на відповідних інформаційно-телекомуніка- ційних ресурсах продавці зобов’язані перевірити правильність оприлюднення цієї інформації.

43

44

Стаття 8. Правовий статус покупців товарів і послуг в електронній торгівлі

Покупець/покупці товарів і послуг у сфері електронної торгівлі користуються всіма правами, передбаченими Законом України «Про за- хист прав споживачів».

Якщо покупець товарів та послуг є фізична особа, яка не займається підприємницькою діяльністю, під час оформлення замовлення на покупку товарів і послуг має повідомити про себе мінімальні дані, які необхідні для здійснення покупки, а саме:

ім’я та по-батькові, прізвище та адресу в разі оформлення доставки поштою або кур’єром;

контактний телефон.

Інші персональні дані можуть бути надані покупцем лише за його згодою з метою виконання його замовлення.

Покупець повинен обрати спосіб доставки та оплати товару чи послуги.

Якщо покупець товарів та послуг є юридичною особою або фізичною особою – підприємцем, заявка на покупку повинна бути оформ- лена відповідно до статей 207 та 208 Цивільного кодексу України, або електронним договором.

Стаття 9. Вимоги до провайдерів телекомунікаційних послуг, які забезпечують функціонування електронної торгівлі

Провайдери телекомунікаційних послуг, які надають суб’єктам електронної торгівлі послуги, мають обов’язки, передбачені законодав- ством України, що регулює відносини у сфері телекомунікацій.

Провайдери телекомунікаційних послуг не є суб’єктом електронної торгівлі та не несуть відповідальності за наслідки використання та/ або невикористання переданої/збереженої ними інформації.

Провайдери телекомунікаційних послуг, які надають послуги із забезпечення здійснення дій в електронної торгівлі несуть відповідаль- ність за правильність розміщення на своєму ресурсі інформації про продавця та товари і послуги, що надаються продавцем, а також за цілісність цієї інформації протягом визначеного сторонами строку.

Провайдери телекомунікаційних послуг мають забезпечити продавцю можливість внесення змін до його інформації самостійно чи за їх допомогою для підтримки актуальності інформації, що надається покупцям.

  1. Провайдери телекомунікаційних послуг, які надають послуги із забезпечення здійснення дій в електронної торгівлі, не зобов’язані контролювати і перевіряти законність електронних повідомлень, які вони передають та зберігають, за виключенням тих випадків, ко- ли законодавство безпосередньо вказує на такий обов’язок.

РОЗДІЛ III

ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ПОКУПОК У ЕЛЕКТРОННІЙ ТОРГІВЛІ

Стаття 10. Розповсюдження інформації про товари і послуги в електронній торгівлі

Інформація від продавця про товари і послуги може надаватися покупцям, як з використанням інформаційно-комунікаційних техноло- гій, так і традиційними засобами реклами.

Основною умовою поширення електронних рекламних повідомлень є згода покупця на їх отримання.

Рекламне електронне повідомлення може бути надіслане споживачу без його згоди лише за умови наявності в нього можливості від- мови від подальшого отримання таких рекламних електронних повідомлень від цього продавця товарів та послуг в електронній торгівлі.

Процедура надання комерційної інформації повинна відповідати таким вимогам:

рекламна інформація має чітко ідентифікуватися як така;

особа, від імені якої надається рекламна інформація, повинна чітко ідентифікуватися відповідно до статті 5 цього Закону;

пільгові пропозиції продавця (знижки, заохочувальні подарунки тощо) повинні чітко ідентифікуватися як такі, а умови їх отримання повинні бути чітко описаними.

Стаття 11. Порядок замовлення та отримання товарів та послуг

Якщо продавцем є фізична особа, яка пропонує придбати свої особисті речі чи пов’язані із ними немайнові права, у випадку, якщо такі дії не пов’язані із систематичною підприємницькою діяльністю, порядок передачі товару та оплати узгоджується з покупцем без укла- дання будь-яких угод, за виключенням правочинів, для яких встановлено обов’язкову письмову форму та/або державну реєстрацію.

Якщо покупцем є фізична особа, яка планує придбати товар чи послугу для власних потреб, необхідність укладання договору узгод- жується сторонами.

Допускається не укладати письмових чи електронних договорів на придбання товарів та послуг фізичними особами. У такому випадку покупець оформлює заявку на отримання товарів в електронному вигляді чи телефоном. Продавець повинен повідомити покупця про приймання такої заявки з переліком замовлених товарів та послуг і наданням повної вартості заявки та іншої реєстраційної інформації (номеру заявки). Таке повідомлення повинно бути надано засобами телекомунікаційного зв’язку таким способом, який дозволяє його збереження до завершення виконання усіх зобов’язань продавцем.

Не допускається змінювати вартість товарів і послуг після підтвердження з боку продавця прийому заявки.

Разом з товаром продавець повинен надавати покупцю товарний чек, на якому чітко зазначений товар, його кількість та вартість, а та- кож повні реквізити продавця, які завірені його печаткою.

Якщо товар, який був замовлений покупцем має нематеріальну форму (програмне забезпечення, музика, фільми тощо) і не був запи- саний на матеріальний носій інформації, після отримання заявки та здійснення оплати продавець повинен надати покупцю в електро- нній формі повідомлення про правила доступу для забезпечення копіювання такого товару з визначеного продавцем інформаційно- го ресурсу. При цьому може не надаватися додаткове повідомлення про отримання заявки покупця.

Електронний договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до укладеного у паперовій формі.

Електронні повідомлення, заявки електронні документи, що стосуються електронного договору, можуть представлятися як судові докази при засвідченні наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу у поряд- ку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Розрахунки у сфері електронної торгівлі

Розрахунки у сфері електронної торгівлі здійснюються у будь-який спосіб, не заборонений законодавством України.

Розрахунки з продавцями за товари чи послуги в електронній торгівлі можуть здійснюватись із застосуванням спеціаль- них платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів на користь продавця через системи переказу коштів, а також готівкою із дотриманням відповідних вимог законодавства України та нормативно-правових актів Націо- нального банку України.

Способи, строки та порядок розрахунків визначаються під час оформлення заявки чи складання договору.

Стаття 13. Захист персональних даних

  1. Суб’єкти електронної торгівлі мають право вимагати тільки ті персональні дані, без яких вони не зможуть укласти дого- вір та/або виконати свої зобов’язання.
  2. Суб’єкти електронної торгівлі зобов’язані забезпечити захист персональних даних суб’єктів електронної торгівлі, що ста- ли їм відомими з електронних документів та/або повідомлень, в порядку, передбаченому Законом України «Про захист пер- сональних даних».
  3. Суб’єктам електронної торгівлі забороняється використовувати персональні дані сторін в будь-яких інших цілях, що ви- ходять за рамки їх зобов’язань.
  4. Надання персональних даних під час реєстрації в автоматизованій інформаційній системі продавця означає надання згоди суб’єктом електронної торгівлі на обробку його персональних даних у розумінні Закону України «Про захист персо- нальних даних».
  5. З метою недопущення несанкціонованого доступу до інформаційно-телекомунікаційної системи, ідентифікації суб’єктів електронної торгівлі – покупців, сторони можуть додатково передбачати надсилання (надання) унікального набору елек- тронних даних, які використовуються додатково до реєстраційних даних покупця.

РОЗДІЛ IV

ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ

Стаття 14. Відповідальність суб’єктів електронної торгівлі

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які є суб’єктами електронної торгівлі та здійснюють торговельну діяльність як продавці товарів та послуг, мають оформлювати та зберігати інформацію про здійснені операції продажу товарів/надан- ня послуг відповідно до вимог законодавства України.

Зазначені у частині 1 цієї статті суб’єкти електронної торгівлі повинні сплачувати податки згідно законодавства України.

Фізичні особи, які реалізують свої особисті речі чи немайнові права, у випадку, якщо такі дії не пов’язані із систематичною підприємницькою діяльністю, звільняються від сплати податків.

Стаття 15. Вирішення спорів між суб’єктами електронної торгівлі

Вирішення спорів між суб’єктами електронної торгівлі здійснюється в порядку, встановленому законом.

Стаття 16. Відповідальність за порушення законодавства у сфері електронної торгівлі

Особи, які винні у порушенні законодавства про електронну торгівлю та/або винні в порушенні договірних зобов’язань у сфері електронної торгівлі, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Суб’єктам електронної торгівлі- продавцям (постачальникам) протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Зако- ном привести у відповідність до статті 7 інформацію про себе на власних інтернет-сторінках та у інших інформаційно-те- лекомунікаційних системах, за допомогою яких здійснюється постачання послуг покупцям (отримувачам).

  1. Кабінету Міністрів України у трьохмісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом.

забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади України їх норма- тивно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

  1. До приведення нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом, вони застосовуються в частині, що йому не суперечить.

Голова Верховної Ради України А.В. Парубій

45

46

Додаток 6 Перелік законів, до яких необхідно внести зміни

1 Про ліцензування видів господарської ді-

яльності

пункт 8 частини першої статті 7, частина восьма статті 11

2 Про електронну комерцію частини перша та друга статті 2, частина друга

статті 3, абзац другий частини першої статті 12 тощо

3 Про авторське право і суміжні права частина чотирнадцята статті 521

4 Про Єдиний державний демографічний

реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус

пункт 1 частини першої та частина друга статті 3, пункт 11 частини другої статті 6, частина третя статті 19, частина дев’ята статті 21

5 Про дорожній рух частини друга та третя статті 341

6 Про платіжні системи та переказ коштів

в Україні

підпункти 18.2, 18.3 статті 18

7 Про споживче кредитування абзац другий частини другої та частина шоста

статті 9, частина перша статті 13, частина друга статті 15

8 Про обіг векселів в Україні частина шоста статті 5

9 Про депозитарну систему України частина перша статті 27

10 Про ринок електричної енергії частина перша статті 39

11 Про оцінку земель частина третя статті 7

12 Про землеустрій частина четверта статті 25

13 Про Державний земельний кадастр абзац другий частини третьої статті 36, абзац другий частини п’я-

тої та абзац одинадцятий частини сьомої статті 38

14 Про інститути спільного інвестування частина третя статті 57

15 Про Державний реєстр виборців частина друга статті 24

16 Про вибори Президента України частина дев’ята статті 31

17 Про звернення громадян частина сьома статті 5

18 Про державну реєстрацію юридичних

осіб, фізичних осіб — підприємців та гро- мадських формувань

пункт 3 частини третьої статті 7

19 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

абзац третій частини першої статті 20, частини друга та третя статті 32

20 Про Державну службу спеціального

зв’язку та захисту інформації України

пункти 36, 37 частини першої статті 14

21 Про електронні документи та електро-

нний документообіг

стаття 12

22 Про захист прав споживачів Розділи 2 та 4

КОДЕКСИ

1 Податковий кодекс України підпункт 14.1.1141, підпункт 14.1.1441,

підпункт 14.1.1821 пункту 14.1 статті 14;

підпункт 191.1.44 пункту 191.1 статті 191;

абзац другий підпункту 39.2.1.3 підпункту 39.2.1 пункту 39.2, абзац другий підпункту 39.3.3.3 підпункту 39.3.3 пункту 39.3, абзац пер- ший підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39;

пункт 42.4 статті 42;

абзаци тринадцятий та дев’ятнадцятий пункту 421.2,

абзаци перший та третій пункту 421.5 статті 421;

абзац другий підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48;

підпункт «в» та абзац другий пункту 49.3, абзаци перший та другий пункту 49.4, пункт 491.4, абзац другий пункту 49.17 статті 49;

абзац сьомий пункту 201.10 статті 201

2 Кодекс про адміністративні правопору-

шення України

стаття 18831

3 Митний кодекс України пункт 22 частини першої статті 4, частина третя статті 33, частини

перша та третя статті 123, частини друга та четверта статті 257, частина дванадцята статті 264, частина четверта статті 307, пункт 16 частини другої статті 544

4 Кодекс адміністративного судочинства

України

абзац другий частини дев’ятої статті 160

5 Кримінальний процесуальний кодекс

України

абзац другий частини шостої статті 371

6 Цивільний процесуальний кодекс України абзац другий частини восьмої статті 209

7 Господарський процесуальний кодекс

України

частина четверта статті 45

47

48

Додаток 7 Пропозиції щодо змін і доповнень до Закону України «Про захист прав споживачів»

РОЗДІЛ II

«ПРАВА СПОЖИВАЧІВ ТА ЇХ ЗАХИСТ»

Стаття 12. Права споживача в разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями

В цілому положення даної статті морально застарілі та втратили свій сенс, бо «вуличні догово- ри буремних 90-х» відійшли в минуле. В контексті розвитку інформаційно-цифрових технологій та захисту прав споживачів в умовах е-ринку постало питання важливості існування реальних офісних приміщень тих підприємців сфери е-торгівлі, які реалізують товари, послуги та роботи для споживачів. Наявність лише віртуальних даних про е-продавця довело невідповідність тако- го стану справ для легалізації продавця, реального захисту прав споживачів та відповідальності продавця в разі порушення цих прав.

Стаття 13. Право споживача у разі укладення договору на відстані

Назва та сутність цієї статті мають бути приведені у відповідність до Директиви 97/7/ЄС «Про за- хист прав споживачів в дистанційних контрактах». Принципово важливо, що питання захисту прав споживачів в дистанційних контрактах в умовах е-торгівлі мають визначатись виключно Законом України «Про захист прав споживачів» і не розпорошуватись по кількох нормативних актах.

Зазначити в законі поняття «презумпції невинуватості споживача», що надасть можливість за- кріпити право споживача не виправдовуватися при повернені товару продавцю протягом 14 днів чи протягом гарантійного терміну, включаючи купівлю-продаж в умовах е-торгівлі.

Ввести до закону згідно з Директивою 97/7/ЄС визначення термінів (понять):

«дистанційний контракт», «споживач», «постачальник», «засоби дистанційного зв’язку», «опе- ратор засобів зв’язку».

Зазначити право споживача та порядок виходу з дистанційного контракту.

Зазначити норми, які б встановлювали права споживача, пов’язані з оплатою послуг договору, укладеного на відстані, за допомогою платіжної картки (Стаття 8 Директиви «Плата за допомо- гою картки»), зокрема передбачити заходи, які дозволять споживачу вимагати скасування пла- тежу у випадку, якщо його платіжна картка була використана обманним шляхом у зв’язку із дис- танційними контрактами, та повернення виплачених сум.

Ввести до даного розділу підрозділ «Про розгляд скарг споживачів». Споживач має право на подання та розгляд скарг для вирішення споживацьких спорів, включаючи е-торгівлю. Порядок та терміни розгляду відповідними державними органами скарг споживачів щодо порушення їх прав мають забезпечити:

надійність процедур та результатів розгляду скарг;

запровадження стандартизованих форм подання скарг;

можливо мінімізовані терміни розгляду скарг;

прозоре висвітлення інформації щодо звернень споживачів

із скаргами та відповідних результатів державного розгляду

з конкретними, деталізованими та зрозумілими поясненнями висновків;

покладання на е-продавця обов’язку доведення доказової бази, якщо споживчий конфлікт пов’язаний з використанням цифрових технологій, щодо яких споживач не управляє засоба- ми зв’язку;

компенсування порушником завданої споживачу матеріальної та

моральної шкоди.

Споживач має право на досудовий, позасудовий та судовий розгляд скарг. Перевага надається альтернативним засобам вирішення споживацьких спорів.

РОЗДІЛ IV

«ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ»

Стаття 26. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів

Назву статті викласти в наступній редакції:

«Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту прав споживачів на загальнонаціональному рівні з урахуванням всіх галузей економічної та соціальної діяльності», оскільки державної політики «у сфері державного контролю за додер- жанням законодавства про захист прав споживачів» не існує.

Зазначити в розділі обов’язок держави щодо захисту прав споживачів у сфері е-торгівлі.

49

Проект «Громадська синергія» Е-mail: info@civic-synergy.org.ua www.civic-synergy.org.ua